Боргова розписка: як скласти та стягнути кошти?
Запишись на консультацію
Або продовжи читати поради
Із цією послугою замовляють:
- консультація адвоката;
- бухгалтерські послуги;
- реєстрація ТОВ;
- подача річної декларації;
- реєстація ФОП;
- аутсоринг бухгалтерія.
від 999 грн
*можливе представництво колег з інших областей.
- підготовка правової позиції;
- складення та подання позовної заяви;
- контроль за рухом справи у суді;
- отримання судового рішення про поділ майна.
Що таке боргова розписка? Боргова розписка та договір позики – їх співвідношення
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, боргова розписка – це паперова фіксація передачі та отримання грошових коштів у борг. Враховуючи даний факт, у більшості людей виникає наступне питання: «Чи обов’язково укладати письмовий договір позики чи достатньо лише боргової розписки?».
Відповідь залежить від розміру суми грошових коштів, які надаєте у борг, та від особи, яка надає кошти у борг (позикодавця).
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України, якщо позикодавцем є фізична особа та сума боргу не перевищує 10 розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян (1 неоподаткований мінімум доходів громадян = 17 грн), тобто не більше 170 грн. – договір позики можна укладати в усній формі. Водночас, оформлення паперової боргової розписки є обов’язковим навіть у цьому випадку.
У всіх інших випадках (якщо сума боргу більша від 170 грн або гроші у борг надає юридична особа) договір позики обов’язково повинен бути укладений у письмовій формі. Звертаємо увагу, що мова йде саме про письмову форму договору, нотаріального посвідчення такого договору непотрібне. Поряд з цим, укладення письмового договору позики не виключає необхідності оформлення боргової розписки.
Якщо не укласти договір позики в письмовій формі, то у випадку неповернення грошових коштів у домовлений сторонами строк – позикодавець не матиме підстав для звернення до суду з метою стягнення боргу з позичальника.
Отож, боргова розписка – це документ, який складається для підтвердження укладення договору позики та його умов. Не варто знецінювати боргову розписку, оскільки саме завдяки ній у Вас є можливість зобов’язати позичальника повернути грошові кошти в судовому порядку, якщо позичальник не повертає кошти відповідно до умов договору позики.
Як правильно скласти боргову розписку та що потрібно врахувати при наданні грошових коштів в борг
Для того, щоб стягнути грошові кошти з позичальника у судовому порядку недостатньо лише боргової розписки чи договору позики. Важливо, щоб боргова розписка була правильно складена та містила всю необхідну інформацію, оскільки далеко не усі боргові розписки суд бере до уваги.
Боргова розписка повинна містити таку інформацію:
- Дані позичальника та позикодавця, а саме ПІБ, ідентифікаційний код або паспортні дані, адреса реєстрації (прописки).
- Дата та місце складання розписки.
- Сума (цифрами та прописом) та валюта грошових коштів, яку позичальник бере у позику. Згідно з ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Таким чином, у позику Ви можете надавати грошові кошти в іноземній валюті. Проте звертаємо увагу, що у борговій розписці важливо чітко вказати назву валюти. Оскільки деяка валюта є досить поширеною в різних країнах і якщо вказати лише частину назви, то грошові кошти можуть повернути в меншому розмірі. Наприклад, долар – одна з найбільш популярних валют у світі, однак долари є різними – долар США, канадський долар, сінгапурський тощо. І якщо в борговій розписці зазначити лише долар без конкретної країни, то під час судового розгляду позичальник може стверджувати, що отримав у позику канадський долар, а не долар США і якщо конвертувати в національну валюту, то розмір боргу вийде меншим.
- Зазначити факт отримання грошей та зобов’язання повернути у певний строк або на вимогу.
- Прописати порядок повернення грошових коштів (одноразово одним платежем, частинами, але тоді прописати з якою періодичністю будуть повертати кошти).
- Вказати місце повернення боргу. У випадку неповернення грошових коштів позикодавець зможе звернутись до суду відповідно до місця розташування, в якому позичальник зобов’язаний повернути борг, а не за місцем реєстрації позичальника.
- Вказати штрафні санкції у випадку неповернення грошових коштів.
- Підпис позичальника та позикодавця. При наданні грошових коштів у борг обов’язково перевіряйте платоспроможність позичальника, оскільки у випадку відсутності майна чи доходів – виконувати судове рішення про стягнення боргу буде досить складно.
Рекомендації по наданні грошей в борг:
- Укладаєте договір позики у письмовій формі.
- Позичальник власноруч до договору позики пише боргову розписку. Звертаємо увагу, що бажано боргову розписку писати власноруч та без будь-яких виправлень, щоб у випадку судового провадження у позичальника не було підстав для оскарження боргової розписки.
- Після написання боргової розписки позичальник надає її оригінал позикодавцю.
- Позикодавець зберігає боргову розписку протягом всього періоду допоки не буде повернений борг в повному обсязі.
- Після повернення грошових коштів у повному розмірі – позикодавець повертає оригінал розписки позичальнику.
Порядок дій у випадку неповернення позичальником грошових коштів відповідно до боргової розписки
У випадку неповернення позичальником грошових коштів згідно з борговою розпискою, Ви можете звернутись в суд за стягненням боргу. Однак, якщо у борговій розписці не зазначено протягом якого строку борг повинен бути повернутий, то перед зверненням до суду Вам потрібно надіслати до позичальника лист-вимогу про повернення коштів. Даний лист варто надсилати рекомендованим із повідомленням про вручення, оскільки у випадку неповернення коштів у Вас є наявний доказ того, що лист був надісланий та отриманий позичальником. Після вручення листа-вимоги у позичальника є 30 календарних днів на повернення коштів, якщо інше непередбачено договором позики. У разі спливу 30 календарних днів позичальником не повернуто грошові кошти – звертайтесь до суду.
Строк звернення до суду для стягнення боргу є три роки від дати, коли грошові кошти позичальник повинен був повернути. Основними доказами, які Ви повинні додати до позовної заяви є:
- Договір позики;
- Боргова розписка;
- Квитанція та повідомлення про вручення листа (у випадку надсилання листа-вимоги про повернення грошей позичальнику);
- Інші можливі докази, які підтверджують передачу грошових коштів відповідно до договору позики.
При поданні позовної заяви до суду на позивача покладений обов’язок сплатити судового спору, який Ви також зможете стягнути з Відповідача у випадку виграшу судової справи. Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України « Про судовий збір», судовий збір сплачується фізичною особою у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2024 рік від 1 211, 2 грн до 15 140, 00 грн).
Отож, при неповерненні грошового боргу відповідно до розписки Ви можете звернутись за стягненням коштів до суду з обов’язковим залученням боргової розписки.
Огляд судової практики
Аналізуючи судову практику, можна зробити висновок, що при наявності боргової розписки – стягнути борг з позичальника значно простіше. Детальніше оглянемо судові справи, де суди звертали увагу на боргові розписки та їх зміст.
Боргова розписка сама по собі не є договором позики, а лише підтвердженням, що такий договір укладений між позикодавцем та позичальником. За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов –так зазначає Верховний Суд у своїй постанові від 18 травня 2020 рокуу справі № 177/1659/17.
Посилання на постанову Верховного суду від18 травня 2020 року у справі № 177/1659/17: https://reyestr.court.gov.ua/Review/89345665.
Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини» – позиція Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 756/14871/20.
Посилання на постанову Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 756/14871/20: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111078314.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.
У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. – дане твердження Верховний Суд виклав у постанові від 08 ливня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц.
Посилання на постанову Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16-ц: https://reyestr.court.gov.ua/Review/82915033.
За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов’язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, кредитора, свідчить про те, що боргове зобов’язання не виконане – постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 707/2606/16-ц.
Посилання на постанову Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 707/2606/16-ц: https://reyestr.court.gov.ua/Review/77587120.
Підсумовуючи судову практику, при формуванні боргової розписки варто врахувати:
- Боргова розписка є лише підтвердженням укладення договору позики, а не самим договором.
- Підпис позичальника та позикодавця на борговій розписці є обов’язковим і невід’ємним реквізитом даного документа. У разі відсутності підпису – боргова розписка недійсна.
- У борговій розписці чітко має бути вказано, що позичальник взяв саме у борг грошові кошти та зобов’язаний такі кошти повернути. Завуальований текст може не передати справжнього змісту боргової розписки, через який Ви не зможете повернути гроші.
- Оригінал боргової розписки повинен зберігатися у позикодавця до повного повернення грошових коштів позичальником позикодавцю. У випадку наявності копії чи загалом відсутності розписки – шанси на повернення коштів майже дорівнюють нулю.




