Кошти від нерезидента за довіреністю: чи вважаються вони доходом повіреного в 2026 році

Ситуація, коли фізична особа в Україні отримує кошти від нерезидента за довіреністю, трапляється частіше, ніж може здатися. Оформлення спадщини, сплата податків, оплата нотаріальних послуг — причини бувають різними. Але питання завжди одне: чи вважаються ці кошти доходом повіреного? І чи потрібно з них сплачувати ПДФО та військовий збір?

Відповідь не настільки очевидна, як хотілося б. Усе залежить від того, як оформлені відносини між довірителем і повіреним, та чи є документальне підтвердження цільового використання коштів. 

Розберемося — спираючись на норми Цивільного та Податкового кодексів України, а також на позицію податкового органу в індивідуальній податковій консультації (ІПК) №1098/ІПК/99-00-24-03-03.

Договір доручення: як це працює

Перш ніж говорити про податки, варто зрозуміти саму природу відносин між довірителем та повіреним. Саме вона визначає, чи виникає обʼєкт оподаткування.

Суть договору доручення проста: повірений зобовʼязується вчинити певні юридичні дії від імені та за рахунок довірителя (ст. 1000 ЦКУ). Зверніть увагу — «від імені та за рахунок». Повірений не діє самостійно. Він — представник. Усі правочини, які він вчиняє, створюють права та обовʼязки для довірителя, а не для нього самого.

Що це означає на практиці? Повірений не набуває права власності на кошти, якими розпоряджається. Він виконує волю іншої особи — не більше. Фактично він є представником довірителя у розумінні статей 237 та 244 ЦКУ.

При цьому Цивільний кодекс ставить конкретні вимоги до оформлення таких відносин. У довіреності мають бути чітко визначені дії повіреного (ст. 1003 ЦКУ). Після виконання доручення повірений повинен надати звіт і передати довірителю все отримане (ст. 1006 ЦКУ). А довіритель — видати довіреність на вчинення юридичних дій (ст. 1007 ЦКУ). Ці норми важливо знати, бо саме вони визначають, що потрібно оформити, щоб потім не мати проблем з податковою.

Коли кошти — не дохід: позиція податкової

Податківці в ІПК №1098 підтвердили: якщо фізична особа отримує кошти виключно для виконання доручення, такі кошти не вважаються її доходом.

Логіка зрозуміла. Повірений лише розпоряджається грошима довірителя — він не отримує їх у власність. Гроші мають конкретне призначення: сплата податків та зборів, оплата нотаріальних послуг, витрати на оформлення спадщини. Якщо це підтверджено квитанціями, платіжними документами, а повірений склав звіт про виконання доручення — оподатковуваного доходу не виникає.

Кошти проходять «транзитом». Повірений не збагачується, не отримує економічної вигоди — а отже, і податок платити не з чого.

А чи ви взагалі резидент? Чому це важливо

Перш ніж розбиратися з тим, як оподатковуються іноземні доходи, є сенс зʼясувати попереднє питання: чи підпадаєте ви під ці правила взагалі? Адже обовʼязок декларувати іноземні доходи стосується саме резидентів.

Податковий кодекс визначає, хто є платником податку на доходи фізичних осіб (п. 162.1 ПКУ). Це, зокрема, фізична особа — резидент, яка отримує як доходи з джерел в Україні, так і іноземні доходи. Нерезидент же сплачує ПДФО лише з доходів із джерел в Україні.

Тож від статусу резидента залежить усе: чи потрібно декларувати іноземний дохід, чи ні.

Як визначається резидентство? Податковий кодекс встановлює для цього покрокову процедуру (пп. 14.1.213 ПКУ). Перший критерій — місце проживання в Україні. Якщо особа має місце проживання і в Україні, і за кордоном, то вона вважається резидентом, якщо має місце постійного проживання в Україні.

Якщо ж постійне проживання є в обох державах — береться до уваги центр життєвих інтересів: де більш тісні особисті чи економічні звʼязки. І тільки якщо центр життєвих інтересів визначити неможливо, застосовується правило 183 днів: особа є резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів протягом податкового року.

Є й ще один важливий нюанс. Достатньою умовою для визначення центру життєвих інтересів (а значить, і резидентства) є місце постійного проживання членів сімʼї особи або її реєстрація як субʼєкта підприємницької діяльності. Тобто якщо ви зареєстровані як ФОП в Україні — цього вже достатньо, щоб вважатися податковим резидентом, навіть якщо ви одночасно є громадянином іноземної держави.

Чому це має значення для нашої теми? Бо якщо кошти від нерезидента все ж буде визнано доходом повіреного (наприклад, через відсутність документального підтвердження витрат), ці кошти кваліфікуються як іноземний дохід. А іноземний дохід оподатковується лише у резидентів. Тож питання «чи я резидент?» — це не абстрактна теорія, а цілком практичне запитання, яке визначає вашу податкову долю.

Відео на тему: ⚠️ 70 ознак, що Вас перевірить банк!

Іноземний дохід: що це таке і чому визначення таке широке

Повертаємось до ситуації, коли документального підтвердження витрат немає або частина коштів залишилась у повіреного. Така сума може бути розцінена як іноземний дохід.

Податковий кодекс визначає це поняття максимально широко (пп. 14.1.55 ПКУ). Іноземний дохід — це будь-який дохід, отриманий резидентами від будь-яких видів діяльності за межами митної території України.

Сюди входять, зокрема: проценти, дивіденди, роялті та інші пасивні доходи, спадщина, подарунки, виграші, призи, доходи за цивільно-правовими та трудовими договорами, доходи від оренди закордонного майна, від продажу майна за межами України, від відчуження інвестиційних активів (корпоративних прав, цінних паперів тощо), а також інші доходи від діяльності за межами митної території.

Як бачите, перелік охоплює практично будь-яке надходження з-за кордону. Спадщина, подарунок від родича, продаж квартири за кордоном — усе це іноземний дохід для резидента.

Якщо дохід визнається іноземним, він включається до загального річного оподатковуваного доходу (пп. 163.1.3 ПКУ) і декларується у річній декларації (пп. 168.2.1 ПКУ). Ставка ПДФО — 18%, плюс військовий збір — 5%.

Простіше кажучи: не можете підтвердити, куди пішли гроші від нерезидента — будьте готові сплатити 23% від непідтвердженої суми.

Що оформити, щоб захистити себе

Зі змісту ІПК та норм Цивільного кодексу випливає досить чіткий «чекліст» документів, які повірений має мати на руках.

Довіреність або договір доручення — з конкретним переліком дій, які повірений уповноважений виконувати. Первинні документи на кожну витрату — квитанції, банківські виписки, платіжні документи. Саме на їх наявність прямо вказує податкова у своїй ІПК. І, нарешті, звіт про виконання доручення — це не просто «хороший тон», а пряма вимога ст. 1006 ЦКУ.

Ця сукупність документів підтверджує, що кошти використано за призначенням і жодна їх частина не залишилася у повіреного. По суті, це ваш головний аргумент, якщо контролюючий орган поставить запитання.

Висновок

Кошти від нерезидента за довіреністю — не дохід повіреного. Але лише за умови, що вони використані на виконання доручення і це підтверджено документами. Як зазначено в ІПК №1098: ключове значення мають призначення коштів та документальне підтвердження їх використання.

Якщо витрати не підтверджені або частина грошей залишилась у повіреного — сума може бути кваліфікована як іноземний дохід із обовʼязком сплати ПДФО (18%) та військового збору (5%).

При цьому памʼятайте: обовʼязок декларувати іноземні доходи стосується резидентів, а резидентом може вважатися навіть громадянин іноземної держави — достатньо, наприклад, бути зареєстрованим ФОП в Україні.

Порада коротка: документуйте все. Довіреність, звіт, квитанції, платіжні документи. Це ваш захист.

Потрібна допомога? Зверніться до податкового адвоката — професійна консультація допоможе уникнути штрафів і уникнути зайвих податкових зобовʼязань.

Поширені запитання (FAQ)