Обмеження для ФОП на 3 групі єдиного податку: що потрібно знати підприємцю?

Коротко про ФОП на 3 групі єдиного податку

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності є спеціальним податковим режимом, правові засади якого визначені главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України. Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування є особливим механізмом справляння податків і зборів, який передбачає заміну сплати окремих податків і зборів на сплату єдиного податку на умовах, встановлених законодавством.

Однією з найбільш популярних категорій платників єдиного податку є фізичні особи-підприємці, які перебувають на третій групі спрощеної системи оподаткування. ФОП 3 групи є самостійним суб’єктом господарювання, який від власного імені здійснює підприємницьку діяльність, укладає договори, організовує господарські процеси, несе ризики здійснення діяльності та самостійно виконує покладені на нього податкові обов’язки.

Популярність третьої групи пояснюється насамперед її універсальністю. Цей режим оподаткування підходить для більшості видів підприємницької діяльності, пов’язаних із наданням послуг, продажем товарів, виробництвом продукції, передачею майна в оренду, здійсненням логістичної діяльності, електронною комерцією та іншими напрямками бізнесу. Найчастіше третю групу обирають ІТ-фахівці, маркетологи, дизайнери, консультанти, бухгалтери, юристи, власники інтернет-магазинів, виробники товарів, перевізники та інші підприємці, діяльність яких орієнтована як на внутрішній, так і на міжнародний ринок.

Важливою особливістю третьої групи є можливість співпрацювати практично з будь-якими категоріями контрагентів. Платник єдиного податку може здійснювати господарську діяльність із фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, юридичними особами незалежно від обраної ними системи оподаткування, а також із нерезидентами. Саме тому третя група широко використовується підприємцями, які експортують послуги або працюють з іноземними замовниками.

На відміну від окремих інших груп спрощеної системи оподаткування, третя група дозволяє не лише здійснювати діяльність самостійно, але й масштабувати бізнес шляхом залучення персоналу. Законодавством не встановлено обмежень щодо кількості найманих працівників, яких може використовувати підприємець. Водночас питання щодо особливостей використання праці найманих працівників та відповідних обмежень буде детальніше розглянуто в окремому розділі цієї статті.

Особливості третьої групи стосуються також порядку оподаткування. Відповідно до п. 293.3 ст. 293 ПК України ставка єдиного податку становить 3 відсотки доходу для платників податку на додану вартість або 5 відсотків доходу для осіб, які не є платниками ПДВ. На відміну від першої та другої груп спрощеної системи оподаткування, де застосовуються фіксовані ставки податку, розмір податкових зобов’язань платника третьої групи безпосередньо залежить від фактично отриманого доходу. У разі відсутності доходу обов’язок зі сплати єдиного податку не виникає.

Крім єдиного податку, фізична особа-підприємець зобов’язана сплачувати військовий збір у розмірі 1 відсотка від отриманого доходу, а також єдиний соціальний внесок у порядку та розмірах, визначених законодавством. На відміну від єдиного податку, обов’язок зі сплати ЄСВ не залежить від факту отримання доходу, якщо інше прямо не передбачено законодавством.

Для платників єдиного податку третьої групи встановлено квартальний звітний період. Підприємці подають податкову декларацію щокварталу, а сплата податкових зобов’язань здійснюється у строки, визначені Податковим кодексом України. Такий порядок є відносно простим порівняно із загальною системою оподаткування та не потребує ведення складного податкового обліку.

Окремою перевагою третьої групи є простота започаткування бізнесу. Реєстрація фізичної особи-підприємця та обрання спрощеної системи оподаткування можуть бути здійснені як шляхом подання документів через центр надання адміністративних послуг, так і в електронній формі через відповідні державні сервіси. Це дозволяє розпочати підприємницьку діяльність у максимально короткі строки та з мінімальними адміністративними витратами.

Водночас застосування третьої групи єдиного податку пов’язане з необхідністю дотримання низки законодавчих вимог. Податковим кодексом України встановлено обмеження щодо обсягу доходу, окремих видів діяльності, порядку здійснення господарських операцій та інших умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Саме аналіз таких обмежень та наслідків їх порушення є предметом подальшого дослідження у межах цієї статті.

Обмеження щодо суми отриманого доходу

Однією з основних умов перебування фізичної особи-підприємця на 3 групі спрощеної системи оподаткування є дотримання граничного обсягу річного доходу. Це перше і, без перебільшення, найважливіше обмеження, встановлене Податковим кодексом України для платників єдиного податку третьої групи.

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, ФОП може застосовувати 3 групу єдиного податку лише за умови, що протягом календарного року обсяг отриманого ним доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного податкового (звітного) року.

У 2026 році мінімальна заробітна плата станом на 1 січня становить 8 647 грн, а тому максимальний дохід, який може отримати ФОП на 3 групі протягом 2026 року, дорівнює 10 091 049 грн (8 647 грн × 1167).

На практиці підприємці нерідко припускаються помилки при розрахунку цього ліміту. Якщо протягом року мінімальна заробітна плата збільшується, окремі ФОП помилково використовують новий показник для визначення максимально допустимого доходу. Наприклад, якщо з 1 жовтня 2026 року мінімальна заробітна плата становитиме 9 000 грн, це не означає, що річний ліміт автоматично збільшиться до 10 503 000 грн. Для визначення граничного доходу протягом усього 2026 року застосовується виключно розмір мінімальної заробітної плати, встановлений станом на 1 січня 2026 року. Отже, отримання доходу понад 10 091 049 грн вже вважатиметься перевищенням встановленого законом ліміту.

Не менш важливо правильно визначати, які саме надходження включаються до доходу платника єдиного податку. Відповідно до статті 292 Податкового кодексу України, доходом ФОП є всі кошти, отримані від здійснення підприємницької діяльності у грошовій формі (готівковій або безготівковій), а також дохід, отриманий у матеріальній чи нематеріальній формі у випадках, передбачених законодавством. Крім того, до складу доходу включається вартість безоплатно отриманих товарів, робіт або послуг.

Разом із тим окремі надходження не належать до доходу платника єдиного податку. Зокрема, не включаються до бази оподаткування пасивні доходи фізичної особи, такі як дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, страхові відшкодування, а також бюджетні гранти. Такі доходи оподатковуються за правилами, встановленими для фізичних осіб, та не враховуються при визначенні граничного обсягу доходу для перебування на 3 групі єдиного податку.

З огляду на це підприємцю варто регулярно контролювати обсяг отриманого доходу та правильно визначати його склад. Навіть незначне перевищення встановленого ліміту може спричинити застосування підвищеної ставки єдиного податку та інші негативні наслідки, про які йтиметься далі.

Заборонені види діяльності для ФОП на 3 групі

Третя група єдиного податку дозволяє підприємцю здійснювати більшість видів господарської діяльності, тому саме її часто обирають представники ІТ-сфери, консультанти, маркетологи, перевізники, виробники продукції, власники інтернет-магазинів та інші підприємці. Проте свобода у виборі напряму бізнесу не є абсолютною. Податковий кодекс України встановлює перелік видів діяльності, здійснення яких виключає можливість перебування на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, платники єдиного податку не можуть здійснювати:

діяльність у сфері організації та проведення азартних ігор, букмекерської діяльності та лотерей;

• обмін іноземної валюти;
• фінансове посередництво (за окремими винятками, встановленими законом);
• діяльність з управління підприємствами;
• виробництво, імпорт, експорт та продаж більшості підакцизних товарів;
• видобуток і реалізацію корисних копалин;
• окремі операції з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням;
• діяльність, пов’язану з організацією гастрольних заходів.

При цьому важливо враховувати, що Податковий кодекс містить і низку винятків. Наприклад, окремі операції з підакцизними товарами можуть здійснюватися платниками єдиного податку за умови дотримання вимог законодавства. Саме тому перед початком нового виду діяльності доцільно аналізувати не лише загальну норму про заборону, а й спеціальні положення Податкового кодексу, які можуть передбачати винятки.

Окремої уваги потребує діяльність з надання нерухомості в оренду. Вона дозволена для ФОП на 3 групі, однак лише за умови дотримання встановлених законом обмежень щодо площі об’єктів. Підприємець може передавати в оренду земельні ділянки загальною площею до 0,2 гектара, житлові приміщення до 400 кв. м, а нежитлові приміщення, будівлі чи споруди лише до 900 кв. м. Перевищення хоча б одного із цих показників позбавляє підприємця права застосовувати спрощену систему оподаткування.

У нашій практиці саме це обмеження є одним із найпоширеніших. Підприємці зазвичай перевіряють, чи дозволений відповідний КВЕД, однак не звертають уваги на спеціальні вимоги Податкового кодексу. Як наслідок, навіть передача в оренду нежитлового приміщення площею 902 кв. м може стати підставою для втрати статусу платника єдиного податку.

Саме тому перед початком нового напряму діяльності або розширенням бізнесу рекомендується перевірити не лише відповідність КВЕДів, а й спеціальні обмеження, встановлені Податковим кодексом України для платників єдиного податку.

Особливості використання найманої праці ФОП на 3 групі

Для ФОП на 3 групі єдиного податку Податковий кодекс України не встановлює обмежень щодо кількості найманих працівників. Це означає, що підприємець може працювати самостійно або залучати працівників залежно від потреб бізнесу, не втрачаючи право на застосування спрощеної системи оподаткування лише через збільшення штату.

Водночас використання найманої праці створює для ФОП додаткові обов’язки як для роботодавця. Працівники мають бути оформлені відповідно до трудового законодавства, а підприємець зобов’язаний своєчасно виплачувати заробітну плату, сплачувати податки та єдиний соціальний внесок, подавати необхідну звітність і дотримуватися інших вимог, передбачених законодавством.

Окрему увагу варто звернути на обов’язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», з 1 січня 2026 року роботодавці із середньообліковою кількістю штатних працівників від 8 до 25 осіб повинні забезпечити працевлаштування щонайменше однієї особи з інвалідністю. Якщо кількість працівників перевищує 25 осіб, норматив становить 4% середньооблікової чисельності штатних працівників за квартал.

Якщо роботодавець не виконує цей норматив, він зобов’язаний сплачувати внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю. Такий внесок обчислюється щоквартально і становить 40% середньомісячної заробітної плати за кожну особу з інвалідністю, яка мала бути працевлаштована відповідно до нормативу. На період дії воєнного стану сума внеску становить 50% від базової ставки.

Отже, для ФОП на 3 групі немає прямого податкового ліміту щодо кількості працівників. Однак зі збільшенням штату підприємець повинен враховувати додаткові обов’язки роботодавця. Їх недотримання не обов’язково впливає на право перебування на спрощеній системі, але може спричинити фінансові витрати та претензії з боку контролюючих органів.

Чи існують обмеження щодо контрагентів?

На відміну від інших груп платників єдиного податку, для ФОП на 3 групі законодавство практично не встановлює обмежень щодо вибору контрагентів. Саме тому ця система оподаткування є найбільш популярною серед підприємців, які працюють із бізнесом, державними установами або іноземними замовниками.

ФОП на 3 групі може без будь-яких обмежень співпрацювати з фізичними особами, іншими фізичними особами-підприємцями, юридичними особами незалежно від обраної ними системи оподаткування, а також із державними та комунальними підприємствами. Законодавство не містить заборон на укладення договорів із платниками податку на прибуток, платниками ПДВ чи іншими суб’єктами господарювання лише через те, що підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Крім того, ФОП на 3 групі має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність. Підприємець може експортувати товари, надавати послуги іноземним компаніям або фізичним особам-нерезидентам, а також отримувати оплату в іноземній валюті відповідно до вимог валютного законодавства України. При цьому реєструвати окремі КВЕДи виключно для здійснення зовнішньоекономічної діяльності не потрібно, якщо вже зареєстровані види діяльності охоплюють відповідні послуги чи товари.

Також законодавство не обмежує спосіб отримання оплати від контрагентів. Розрахунки можуть здійснюватися як у готівковій, так і в безготівковій формі за умови дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Отже, якщо аналізувати саме питання вибору контрагентів, то для ФОП на 3 групі це, скоріше, не обмеження, а одна з ключових переваг спрощеної системи оподаткування. Саме можливість вільно співпрацювати практично з будь-якими замовниками — від фізичних осіб до великих українських та іноземних компаній — робить третю групу оптимальним вибором для більшості сучасних видів бізнесу.

Обмеження щодо способів проведення розрахунків

Одним із менш очевидних, але водночас важливих обмежень для ФОП на 3 групі єдиного податку є порядок проведення розрахунків із контрагентами. Відповідно до пункту 291.6 статті 291 Податкового кодексу України, платники єдиного податку 1–3 груп мають право здійснювати розрахунки виключно у грошовій формі.

Це означає, що оплата за товари, виконані роботи або надані послуги може здійснюватися готівкою або у безготівковій формі, у тому числі із використанням електронних грошей відповідно до вимог законодавства. Якщо підприємець приймає готівкові кошти, він також повинен дотримуватися правил застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО/ПРРО) у випадках, коли їх використання є обов’язковим.

Натомість проведення розрахунків у негрошовій формі для платників єдиного податку заборонене. Найбільш поширеним прикладом такого порушення є бартерні операції. Відповідно до підпункту 14.1 Податкового кодексу України бартером (товарообмінною операцією) вважається господарська операція, за якою розрахунок за товари, роботи або послуги здійснюється не грошовими коштами, а шляхом їх обміну в межах одного договору.

На практиці підприємці іноді помилково вважають, що взаємний обмін товарами чи послугами без фактичного руху коштів не створює податкових ризиків. Однак для платників єдиного податку така форма розрахунків прямо суперечить вимогам Податкового кодексу України. Аналогічні ризики можуть виникати і при проведенні взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, якщо внаслідок цього фактично не відбувається грошовий розрахунок.

Наслідки порушення умов перебування на 3 групі єдиного податку

Перебування на третій групі спрощеної системи оподаткування передбачає не лише можливість користуватися перевагами спеціального податкового режиму, а й обов’язок дотримуватися встановлених Податковим кодексом України вимог. Порушення таких вимог може мати для підприємця як фінансові, так і організаційно-правові наслідки, включаючи втрату права на застосування спрощеної системи оподаткування та перехід на загальну систему.

Одним із найбільш поширених порушень є перевищення граничного обсягу доходу, встановленого для платників єдиного податку третьої групи. Відповідно до п. 293.8 ст. 293 Податкового кодексу України до суми перевищення застосовується підвищена ставка єдиного податку у розмірі 15 відсотків. Аналогічна ставка застосовується і до доходів, отриманих від видів діяльності, які не дають права на використання спрощеної системи оподаткування, а також у низці інших випадків, прямо передбачених податковим законодавством.

Окремі порушення можуть призвести не лише до додаткового податкового навантаження, а й до анулювання статусу платника єдиного податку. Зокрема, відповідно до положень ст. 298 та ст. 299 Податкового кодексу України підставою для обов’язкового переходу на загальну систему оподаткування може бути здійснення заборонених видів діяльності, використання способів розрахунків, не передбачених для платників єдиного податку, перевищення встановлених законодавством обмежень або інші порушення умов перебування на спрощеній системі.

У таких випадках підприємець втрачає право застосовувати спрощену систему з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) кварталом, у якому було допущено відповідне порушення.

Перехід на загальну систему оподаткування нерідко супроводжується істотним збільшенням податкового навантаження. Підприємець зобов’язаний вести облік доходів і витрат відповідно до вимог, установлених для загальної системи оподаткування, а також сплачувати податки за правилами, які суттєво відрізняються від механізму сплати єдиного податку. У деяких випадках також може виникати необхідність реєстрації платником податку на додану вартість, якщо виконуються відповідні критерії, передбачені законодавством.

Крім втрати права на застосування спрощеної системи, контролюючий орган має право здійснювати податковий контроль шляхом проведення камеральних, документальних або фактичних перевірок. За результатами таких перевірок можуть бути встановлені факти заниження податкових зобов’язань, неподання або несвоєчасного подання звітності, порушення порядку ведення обліку, недотримання вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій та інші порушення податкового законодавства. Наслідком може стати донарахування податкових зобов’язань, застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Окрему увагу слід приділяти питанням оформлення трудових відносин. Використання праці неоформлених працівників або порушення вимог трудового законодавства може стати підставою для притягнення підприємця до фінансової та адміністративної відповідальності. При цьому відповідні санкції можуть застосовуватися незалежно від того, чи перебуває підприємець на спрощеній або загальній системі оподаткування.

На практиці значна частина порушень виникає не через умисні дії платників податків, а внаслідок неправильного тлумачення норм законодавства, помилкового вибору виду діяльності, некоректного оформлення господарських операцій або недостатнього контролю за обсягом отриманого доходу. Саме тому підприємцям доцільно здійснювати постійний моніторинг відповідності своєї діяльності вимогам Податкового кодексу України та своєчасно реагувати на зміни законодавства.

Отже, порушення умов перебування на третій групі єдиного податку може призвести до комплексних негативних наслідків, починаючи від застосування підвищеної ставки єдиного податку та штрафних санкцій і закінчуючи втратою права на використання спрощеної системи оподаткування. З огляду на це, ефективне податкове планування, належне документальне оформлення господарських операцій та своєчасне отримання професійної правової допомоги є важливими інструментами мінімізації податкових ризиків для підприємця.

Обмеження щодо способів проведення розрахунків

Одним із менш очевидних, але водночас важливих обмежень для ФОП на 3 групі єдиного податку є порядок проведення розрахунків із контрагентами. Відповідно до пункту 291.6 статті 291 Податкового кодексу України, платники єдиного податку 1–3 груп мають право здійснювати розрахунки виключно у грошовій формі.

Це означає, що оплата за товари, виконані роботи або надані послуги може здійснюватися готівкою або у безготівковій формі, у тому числі із використанням електронних грошей відповідно до вимог законодавства. Якщо підприємець приймає готівкові кошти, він також повинен дотримуватися правил застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО/ПРРО) у випадках, коли їх використання є обов’язковим.

Натомість проведення розрахунків у негрошовій формі для платників єдиного податку заборонене. Найбільш поширеним прикладом такого порушення є бартерні операції. Відповідно до підпункту 14.1 Податкового кодексу України бартером (товарообмінною операцією) вважається господарська операція, за якою розрахунок за товари, роботи або послуги здійснюється не грошовими коштами, а шляхом їх обміну в межах одного договору.

На практиці підприємці іноді помилково вважають, що взаємний обмін товарами чи послугами без фактичного руху коштів не створює податкових ризиків. Однак для платників єдиного податку така форма розрахунків прямо суперечить вимогам Податкового кодексу України. Аналогічні ризики можуть виникати і при проведенні взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, якщо внаслідок цього фактично не відбувається грошовий розрахунок.

Висновки: ФОП на 3 групі має свої переваги та обмеження

ФОП на 3 групі єдиного податку має значно більше можливостей для ведення бізнесу, ніж платники інших груп спрощеної системи оподаткування. Підприємець може співпрацювати з фізичними та юридичними особами, працювати з іноземними контрагентами, здійснювати більшість видів господарської діяльності та масштабувати власний бізнес без суттєвих обмежень.

Разом із тим застосування 3 групи єдиного податку можливе лише за умови дотримання вимог Податкового кодексу України. Підприємцю необхідно контролювати граничний обсяг річного доходу, перевіряти, чи не належить обраний вид діяльності до заборонених, здійснювати розрахунки виключно у дозволеній законом формі та виконувати інші обов’язки, встановлені податковим і трудовим законодавством.

Більшість порушень, які призводять до втрати права на спрощену систему оподаткування, виникають не через умисні дії підприємців, а через недостатню обізнаність із вимогами законодавства або неправильне тлумачення окремих норм Податкового кодексу України. Саме тому перед початком нового виду діяльності, укладенням нестандартних договорів чи розширенням бізнесу доцільно оцінити можливі податкові ризики.

Якщо у вас виникли питання щодо застосування 3 групи єдиного податку, вибору КВЕДів, дотримання встановлених обмежень або наслідків їх порушення, зверніться за юридичною консультацією. Своєчасний правовий аналіз допоможе уникнути податкових спорів, фінансових втрат і втрати статусу платника єдиного податку.