Основи ПДВ: реєстрація та облік

Податок на додану вартість (ПДВ) є загальнодержавним (ч. 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», п.п.14.1.178 Податкового кодексу України), непрямим податком на споживну вартість, що справляється з юридичних та фізичних осіб. Якщо коротко, то ПДВ – це непрямий податок, який  входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець.

ПДВ виникає на кожній стадії виробництва та обігу товару/послуги. Формально платниками ПДВ є всі суб’єкти, які займаються господарською діяльністю, проте фактично ПДВ сплачує покупець у момент оплати товарів (робіт, послуг).

Ставка ПДВ може бути різною, а саме: 20%, 14%, 7% і 0%. Ставка ПДВ 20% є найбільш популярною, оскільки цією ставкою обкладається більшість товарів і послуг, а інші процентні ставки є як правило винятком з правил.

Не обкладаються ПДВ завезені в країну товари на суму до 150 євро, роялті, дивіденди, заробітні плати та ін. платежі передбачені статтею 196 Податкового кодексу України.

Базою оподаткування цього податку є різниця між грошовою виручкою підприємства від реалізації виробленої ним продукції і сумою його витрат на матеріали і послуги, що придбані у продавця.

Реєстрація ПДВ: кому потрібна та коли зареєструватися платником ПДВ

Платниками ПДВ є особи, які отримали цей статус в обов’язковому порядку, а також добровільно — за самостійним рішенням. Платником цього податку може бути як фізична так і юридична особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність.

Із числа юридичних осіб платниками ПДВ можуть бути:

• юридичні особи на загальній системі оподаткування;
• юридичні особи, які є платниками єдиного податку (3 група, ставка 3 %);
• юридичні особи, які є платниками єдиного податку (4 сільськогосподарська група);
• юридичні особи, які є платниками єдиного податку за ставкою 5 % і за власним вибором переходять на ставку 3 %.

Обов’язково зареєструватися платником ПДВ має юридична особа на загальній системі оподаткування, якщо за останні 12 календарних місяців її дохід склав понад 1 млн. грн. Не можуть бути платниками ПДВ юридичні особи на спрощеній системі оподаткування за ставкою 5%, а також філії юридичних осіб, тому що вони не є самостійними платниками.

ФОП також можуть сплачувати ПДВ, а саме:

• ФОП загальносистемники;
• ФОП, які є платниками єдиного податку 3 групи за ставкою 3%.

Основною різницею між обов’язковою і добровільною реєстрацією, є обсяг оподатковуваних ПДВ операцій. Якщо обсяг доходу у суб’єкта господарювання протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищив 1 млн грн (без урахування ПДВ), то така особа зобов’язана зареєструватися платником ПДВ.

Проте, платники єдиного податку груп 1, 2 і 3 (зі ставкою 5 %) звільняються від обов’язку реєструватися платником ПДВ у разі проходження мільйонного порогу, оскільки в них є свої встановлені річні ліміти.

У разі перевищення ліміту в 1 млн грн, субʼєкт господарювання повинен не пізніше 10-го числа наступного місяця зареєструватися платником ПДВ.

Наприклад, якщо таке перевищення виникло у листопаді, то «мільйон» перевищено за підсумками квітня 2023 року (тобто за 12-місячний період: вересень 2022 – листопад 2023), то заяву за формою № 1-ПДВ потрібно подати до 10 грудня. Якщо граничний день строку подання заяви припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то діє правило святкового перенесення. Тобто граничний строк переноситься на наступний робочий день.

Якщо підприємець бажає добровільно зареєструватися платником ПДВ, то подати заяву потрібно не пізніше ніж за 10 календарних  днів до початку податкового періоду, з якого він хоче бути платником ПДВ.

Наприклад, якщо Ви хочете з 1 грудня стати платником ПДВ, то заяву потрібно подати до 20 листопада.

У разі відсутності підстав для відмови, податкова вносить запис до Реєстру платників ПДВ і особі присвоюють індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

 Порядок обліку ПДВ: податковий кредит, податкові зобов’язання та об’єкт оподаткування

Для того щоб зрозуміти як обраховувати ПДВ, необхідно розібратися з основними визначеннями, а саме з податковим зобовʼязанням, податковим кредитом та об’єктом оподаткування.

На перший погляд, принцип стягнення податку на додану вартість є простим: з суми податкових зобов’язань віднімаємо податковий кредит, а потім отримуємо суму податку, яка повинна бути сплачена до бюджету чи відшкодована.

Згідно з п.п. 14.1.156-1 ПКУ, Податкове зобов’язання (ПЗ) – загальна сума ПДВ, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим ПКУ.

Тобто, ПЗ – це загальна сума податку, отримана або нарахована платником у звітному періоді. Це та сума ПДВ, яку платник нараховує на договірну вартість з урахуванням націнки, яку він додає до товару або послуги, щоб отримати прибуток.

Податковий кредит (ПК) – сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з п.п. 14.1.181 ПКУ.

Платник податку має право зменшити суму податкового зобов’язання звітного періоду на суму податкового кредиту, який сплачений або нарахований у складі вартості товарів чи послуг.

Таким чином, за підсумками звітного періоду платник ПДВ перераховує до бюджету суму податку, яка складає різницю між податковим зобов’язанням і податковим кредитом. (ПЗ – ПК = сума до сплати в бюджет).

Як вже було зазначено вище, ПДВ сплачує кінцевий споживач, але саме продавець — платник ПДВ відповідає за розрахунок і сплату податку до бюджету.

Нараховувати ПЗ має і неплатник ПДВ — при отриманні послуг від нерезидентів, місце постачання яких розташоване на митній території України (ст. 208 ПКУ).

Податкові зобов’язання виникають лише тоді, коли є об’єкт оподаткування ПДВ.

Відповідно до норм Податкового кодексу України об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:

• постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;
• постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПКУ;
• ввезення товарів на митну територію України;
• вивезення товарів за межі митної території України;
• постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За загальним правилом об’єкт оподаткування ПДВ виникає за умови здійснення платником операцій з постачання товарів і послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Проте є виняток, коли як такого постачання на митній території України немає, але об’єкт оподаткування, наприклад:

• умовні постачання (зокрема, у разі використання придбаних з ПДВ товарів та послуг у необ’єктних, пільгованих і негосподарських операціях);
• операції з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України;
• послуги з міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажів.

Дата виникнення податкових зобов’язань

Для правильного розрахунку суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету, важливо чітко визначити, коли виникає необхідність нарахувати податкові зобов’язання.

За загальним правилом податкові зобов’язання з ПДВ виникають на дату надходження грошей за товар/послуги або на дату відвантаження товару чи оформлення документа на постачання послуг.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

1. Дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
2. Дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Під відвантаженням потрібно розуміти початок процесу фізичного переміщення товару від місця його постійного знаходження або зберігання у постачальника, а не дату отримання товару покупцем.

В окремих випадках податкові зобов’язання виникають за особливими правилами, зокрема:

• при постачаннях товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів податкові зобов’язання нараховують на дату надходження грошових коштів на рахунок платника;
• для довгострокових договорів дата визначення податкових зобов’язань — дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за таким договором;
• лізингодавець нараховує податкові зобов’язання на дату фактичної передачі об’єкта фінлізингу в користування лізингоодержувачу;
• при експорті товарів податкові зобов’язання виникають на дату оформлення митної декларації.

На дату виникнення податкових зобов’язань платник ПДВ має скласти податкову накладну.  У випадку коли перша подія — оплата, то ПДВ-дата є наступна:

• при розрахунках у безготівковій формі — це дата зарахування коштів від покупця або замовника на банківський рахунок платника як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню;
• при постачанні за готівку — це дата оприбуткування коштів у касі платника;
• при постачанні за готівку в разі відсутності каси — це дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника.

Виняток! При експорті правило «першої події» не працює — надходження валютної виручки не призводить до виникнення ПЗ у експортера (п. 187.11 ПКУ).

У випадку, коли перша подія відвантаження товару, то ПДВ-дата є наступна:

• постачання товарів на митній території України, аби визначити дату виникнення податкових зобов’язань, орієнтуємося на дату їх відвантаження;
• у разі експорту товарів орієнтуємся на дату оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України;
• для послуг з місцем постачання на території України — на дату оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг, наприклад, акт приймання-передачі наданих послуг.

Право на податковий кредит

До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме:

• фіскальним або товарним чеком;
• касовим ордером;
• товарною накладною;
• іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Зазначені документи не надсилаються податковому органу, а підлягають зберіганню платником податку.

Податковий кредит розраховується за сумами, сплаченими за угодами з нарахуванням ПДВ, наприклад:

• придбання товарів та послуг;
• виготовлення товарів;
• придбання основних засобів, необоротних активів, біологічних активів та інших необоротних засобів;
• будівництво та створення власними силами необоротних активів;
• отримання послуг, наданих нерезидентами України на її території;
• отримання інших послуг на митній території України

Терміни нарахування податкового кредиту регулюються пунктом 198.3 Податкового Кодексу України. Згідно з ним право на податковий кредит виникає з моменту придбання товарів чи послуг.

Податковий кредит починається з моменту придбання активів незалежно від способу їх використання.

Згідно з Податковим Кодексом датою нарахування податкового кредиту може бути дата будь-якої з цих подій:

• фактична дата отримання товарів чи послуг;
• дата списання коштів з розрахункового рахунку підприємства.

Підставою для податкового кредиту є накладні або чеки, що підтверджують здійснення операції та своєчасно були зареєстровані у ЄРПН.

У субʼєкта господарювання є можливість зареєструвати податковий кредит протягом 365 календарних днів із дати складання податкової накладної.

Висновок

Основне питання полягає в тому, коли субʼєкту господарювання вигідно реєструватися платником ПДВ?

Фінансово вигідно реєстрація платником ПДВ і вартує тих нюансів зі звітністю субʼєкту господарювання, який закуповує товар у інших платників ПДВ або імпортує продукцію, а товар реалізує також платникам ПДВ.

Якщо субʼєкт господарювання працює з постачальниками та замовниками – неплатниками ПДВ, то ставати таким платником є невигідно, оскільки усі товари підприємець продає без нарахування ПДВ і не виписує податкові накладні. Отже, для покупця платника ПДВ не виникає податковий кредит. Компенсації податку на додану вартість у поточному звітному періоді з цієї покупки у покупця не буде.

Отже, перед тим як обирати систему оподаткування, субʼєкту господарювання потрібно проаналізувати своїх контрагентів, спрогнозувати приблизний оборот за рік і якщо у нього є можливість списувати податковий кредит, то реєстрація платником ПДВ однозначно має свої переваги!