Процедурні порушення під час податкової перевірки: чи завжди вони рятують від штрафу

Суть справи: неподаний звіт про контрольовані операції з 2016 року

Державна податкова служба України отримала від компетентного органу Чеської Республіки відповідь на спеціальний запит про податкову інформацію щодо взаємовідносин українського товариства з обмеженою відповідальністю з чеським нерезидентом. Ця інформація була передана Головному управлінню ДПС області для проведення податкової перевірки українського підприємства.

З отриманих від чеської сторони даних з’ясувалося, що засновниками нерезидента у 2016 році були дві фізичні особи з частками володіння по 50 відсотків кожна. Ці самі фізичні особи одночасно перебували у складі засновників українського ТОВ з частками володіння 50 відсотків та 25 відсотків відповідно. Таким чином, українська юридична особа-резидент та чеська юридична особа-нерезидент є пов’язаними особами згідно з підпунктом 14.1.159 Податкового кодексу України в редакції, що діяла у 2016 році.

Річний дохід українського товариства у 2016 році перевищував 50 мільйонів гривень, а сума операцій з пов’язаною особою-нерезидентом у тому самому році перевищувала 5 мільйонів гривень. Згідно з вимогами статті 39 Податкового кодексу це означало обов’язковість подання звіту про контрольовані операції за 2016 рік до 1 жовтня 2017 року. Проте цей звіт поданий не був.

За наслідками документальної позапланової виїзної перевірки податковий орган у жовтні 2024 року — через вісім років після виникнення обов’язку подати звіт — застосував до товариства штрафні санкції в розмірі 413 400 гривень за неподання звіту про контрольовані операції за 2016 рік, оформивши це рішення податковим повідомленням-рішенням.

Позиція підприємства: процедурні порушення під час податкової перевірки та строки давності

ТОВ фактично визнало, що звіт про контрольовані операції за 2016 рік треба було подати згідно з вимогами законодавства. Проте підприємство оскаржило податкове повідомлення-рішення в суді, посилаючись виключно на процедурні порушення з боку податкової служби під час проведення перевірки та на сплив строків давності для застосування штрафних санкцій.

Основні аргументи підприємства зводилися до наступного. По-перше, документальна позапланова виїзна перевірка фактично проводилася не за місцезнаходженням платника податків, а отже, за своєю природою була не виїзною, а невиїзною перевіркою. В документах, якими була оформлена перевірка — наказі, направленні, допуску — податковий орган назвав перевірку виїзною, хоча фактично працівники податкової служби працювали поза приміщенням підприємства.

У такому випадку, на думку підприємства, мали застосовуватися інші процедурні вимоги, передбачені статтею 79 Податкового кодексу для невиїзних перевірок. Оскільки процедура виїзної перевірки фактично не була дотримана, а перевірка проводилася за правилами невиїзної без дотримання відповідних процедур, підприємство вважало результати такої перевірки недійсними.

По-друге, підприємство стверджувало, що строк давності для застосування штрафу становить 1095 днів і на момент винесення податкового повідомлення-рішення у жовтні 2024 року вже давно сплив. Підприємство обґрунтовувало це тим, що звіт про контрольовані операції не є податковою декларацією, а неподання такого звіту не є триваючим правопорушенням, яке продовжується весь час, поки звіт не поданий.

Також платник податків посилався на порушення процедури допуску посадових осіб податкової служби до проведення перевірки на підприємстві, що також, на його думку, мало б призвести до визнання результатів перевірки недійсними.

Позиція податкового органу: законність перевірки та триваюче порушення

Головне управління Державної податкової служби області наполягало на повній законності своїх дій під час проведення перевірки та обґрунтованості застосованих штрафних санкцій. Податковий орган зазначав, що товариство у 2016 році дійсно здійснювало контрольовані операції з пов’язаною особою-нерезидентом, обсяг доходу підприємства та обсяг операцій з пов’язаною особою перевищували порогові значення, встановлені статтею 39 Податкового кодексу, а звіт про контрольовані операції за 2016 рік так і не було подано до податкового органу.

Особливу увагу податкова служба звернула на спробу підприємства подати звіт про контрольовані операції електронним шляхом у листопаді 2020 року — через три роки після закінчення граничного строку подання. Проте ця спроба завершилася неприйняттям електронного документа системою, про що свідчить квитанція від 25 листопада 2020 року з результатом обробки “документ не прийнято”.

Податковий орган наголосив, що неприйнятий електронний документ не вважається поданим згідно з нормами законодавства про електронний документообіг, а отже, звіт про контрольовані операції за 2016 рік станом на жовтень 2024 року все ще вважається неподаним. Фактично порушення у вигляді неподання обов’язкового звіту тривало вісім років — з жовтня 2017 року (коли минув строк подання) до жовтня 2024 року (коли було винесено податкове повідомлення-рішення).

Щодо процедурних аспектів перевірки податковий орган стверджував, що наказ про проведення перевірки, направлення на перевірку та допуск до перевірки були оформлені належним чином відповідно до вимог Податкового кодексу України. Всі необхідні документи були надані підприємству, строки повідомлення дотримані, права платника податків під час перевірки не порушені.

Найважливішим аргументом податкової служби було те, що неподання звіту про контрольовані операції є триваючим правопорушенням, яке продовжується весь час, поки звіт залишається неподаним.

Рішення суду: процедурні порушення визнані, але штраф залишився

Висновки судів виявилися несподіваними для багатьох: процедурні порушення з боку податкової були визнані, але це не призвело до скасування штрафу.

Щодо процедури проведення перевірки суд встав на сторону підприємства у тому, що податковий орган не довів факту проведення перевірки саме за місцезнаходженням платника податків, як того вимагає стаття 75 Податкового кодексу для виїзної документальної перевірки.

Проте суд також вирішив, що процедурні порушення самі по собі не є безумовною підставою для автоматичного скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного за наслідками такої перевірки. Суд звернув увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17, які є обов’язковими для застосування всіма судами України.

Згідно з цими висновками, неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову про визнання перевірки незаконною, але може бути підставою для позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування податкових повідомлень-рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення та проведення перевірки, а лише ті порушення, що вплинули або об’єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого рішення.

Рішення суду: факти незаперечні, штраф обґрунтований

Суд детально проаналізував матеріальну сторону справи та встановив низку незаперечних фактів. Факт здійснення товариством контрольованих операцій з пов’язаною особою-нерезидентом у 2016 році підтверджувався інформацією від компетентного органу Чеської Республіки.

Обсяг річного доходу підприємства та обсяг операцій з нерезидентом перевищували порогові значення для обов’язкового подання звіту про контрольовані операції згідно зі статтею 39 Податкового кодексу.

Звіт про контрольовані операції за 2016 рік не було подано в установлений строк — до 1 жовтня 2017 року. Спроба подати звіт електронним шляхом у листопаді 2020 року завершилася неприйняттям документа системою. Неприйнятий електронний звіт не вважається поданим згідно з законодавством про електронний документообіг. Підприємство не надало суду жодних доказів подання звіту в інший спосіб — ні в паперовій формі, ні повторно електронно після виправлення помилок.

Щодо строків давності суд підтримав позицію податкового органу: неподання звіту про контрольовані операції є триваючим правопорушенням, яке продовжується весь час, поки звіт залишається неподаним. До такого правопорушення застосовується спеціальний строк давності, визначений статтею 39 Податкового кодексу з урахуванням перехідних положень.

Крім того, перебіг строків давності зупиняється на період воєнного стану в Україні. З урахуванням цього зупинення станом на жовтень 2024 року строк давності для застосування штрафу ще не закінчився, що давало податковому органу повне право застосувати санкцію через вісім років після виникнення порушення.

Розмір штрафу був розрахований згідно з пунктом 120.3 Податкового кодексу: 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи на 1 січня звітного року. Прожитковий мінімум на 1 січня 2016 року становив 1378 гривень, отже штраф дорівнює 413 400 гривень. Суд визнав розрахунок правильним, а підстав для зменшення штрафу не виявив.

Адвокати юридичної компанії YANKIV щомісяця ведуть 3-5 судових справ. Тому ми маємо досвід у супроводі судових справ, оцінці виграшу в суді. Але краще запобігти судовій справі своєчасним аудитом та подачей КІК-звітністю. Ми візьмемо на себе ваші клопоти.

Подача КІК-звітності за посиланням: https://yankiv.com/zvit-kik/

Записатись на консультацію: https://yankiv.com/zapys/

Поставити одне питання і Телеграм чаті або отримати відповідь на електронну пошту: https://yankiv.com/konsultatsiya-50-grn/ 

Дізнатись більше про експертів YANKIV:  https://yankiv.com/pro-nas/

Відгуки про нас тут!

Отримали акт перевірки або податкове повідомлення-рішення? Телефонуйте або пишіть — проаналізуємо ситуацію та допоможемо захистити ваші права!