Що таке фінансовий моніторинг, коли він можливий, та як його уникнути?

1. Що таке фінансовий моніторинг, чим він регулюється та хто його здійснює?

Фінансовий моніторинг можна окреслити як правила виявлення та запобігання підозрілим фінансовим операціям. Першочергова мета – дотримання прозорості та безпеки фінансових операцій.

А також виявлення та запобігання тим, які можуть бути спрямовані на ухилення від сплати податків, відмивання грошей або фінансування тероризму.

Правову основу для здійснення фінансового моніторингу в Україні закріплено в Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Закон регламентує порядок перевірки клієнтів, визначає пороги операцій, які підлягають моніторингу, а також встановлює обов’язки суб’єктів фінансового моніторингу.

Крім того, банківські установи керуються Положенням про здійснення фінансового моніторингу, затвердженим постановою НБУ №65, яке містить детальні правила поведінки банків у процесі ідентифікації клієнтів та контролю за їхньою діяльністю.

В Україні функцію фінансової перевірки покладено на Національний банк, Міністерство цифрової трансформації України, Національну комісію з цінних паперів та фондових ринків та Державну службу фінансового моніторингу України.

Також до суб’єктів первинного фінансового моніторингу належать усі установи, що здійснюють фінансові операції – насамперед:

• банки
• кредитні спілки
• страхові компанії
• ломбарди

А також суб’єкти господарювання, які приймають платежі від фізичних осіб.

Їхнє завдання – здійснювати початкову перевірку клієнтів (ідентифікацію та верифікацію), збір та аналіз даних про операції, які можуть викликати підозри. У разі виявлення ризикових транзакцій інформація передається до Держфінмоніторингу.

2. Чи може взагалі бути фінансовий моніторинг у ФОП чи це буває тільки у приватних осіб?

Часто існує думка, що у випадку, коли людина зареєстрована як ФОП, вона автоматично потрапляє до переліку клієнтів, фінансові операції яких не становлять інтересу для банку та не підлягають фінансовому моніторингу. Насправді це поширений міф: статус підприємця не звільняє від контролю.

За чинним законодавством, фінансовий моніторинг може застосовуватися не лише до приватних осіб, а й до будь-якої форми підприємницької діяльності.

Бізнес, зареєстрований як ФОП, так само перебуває у полі фінансового контролю, як і юридична особа (ТОВ). Відмінність полягає не в самій можливості фінмоніторингу, а в колі питань, які можуть виникати у банку чи контролюючих органів.

Щодо фізичних осіб основна увага зазвичай зосереджується на двох аспектах: законності походження коштів та дотриманні податкової дисципліни, зокрема чи сплачувалися податки з отриманих доходів.

Для бізнесу, як ФОП, так і ТОВ, перевірка є комплекснішою. Зокрема, аналізується, чи всі доходи належним чином задекларовані та оподатковані, яке походження товарів або послуг (з можливим запитом первинних документів: договорів, накладних, митних декларацій), а також як загалом організована господарська діяльність, структура витрат, наявність трудових відносин, облік розрахунків та внутрішні бізнес-процеси.

Водночас цей перелік не є вичерпним. Підходи до фінансового моніторингу можуть відрізнятися залежно від внутрішніх правил конкретного банку, чинних рекомендацій державних органів або міжнародних стандартів.

Крім того, фінансові установи застосовують ризик-орієнтований підхід і можуть визначати додаткові ознаки підозрілих операцій, спираючись на власну практику та попередній досвід.

Отже, фінансовий моніторинг для бізнесу – це не лише контроль руху коштів, а насамперед перевірка прозорості та легальності бізнес-процесів і їх відповідності вимогам законодавства.

3. Як уникнути фінансового моніторингу?

Повністю уникнути фінансового моніторингу в Україні неможливо – ця система є частиною державного механізму фінансової безпеки. Водночас, це не означає, що будь-який суб’єкт господарювання чи звичайна фізична особа постійно перебуває під пильною увагою.

Якщо ви на підставі документів можете довести свою діяльність, показати, що платите податки, а також показати податкову звітність – ви можете не боятися фінансового моніторингу, в більшій мірі.

Втім, за умов активної підприємницької діяльності, особливо коли місячний оборот перевищує 800-900 тисяч гривень, варто бути готовим до запитань щодо походження товару, що реалізується.

У подібних випадках банківські установи або інші суб’єкти первинного фінансового моніторингу можуть вимагати підтверджуючі документи – накладні, договори поставки, сертифікати тощо. Саме тому важливо чітко розуміти, які аспекти діяльності привертають увагу фінансового моніторингу, і як організувати роботу так, щоб уникати необґрунтованих підозр і зайвих перевірок.

Загалом станом 2026 році діють наступні обмеження:

1. Будь-яка готівкова або безготівкова операція на суму від 5 000 гривень, яка здійснюється поза межами рахунку та без належної ідентифікації клієнта, потенційно може потрапити під перевірку.

Тут мається на увазі внесення коштів через різні термінали. Це означає, що навіть звичайні розрахунки, якщо вони не проходять через банківський рахунок або виконані анонімно, можуть бути розцінені як такі, що мають ризиковані ознаки.

2. Для операцій через банківські рахунки залишається чинним загальний поріг у 30 000 гривень. Якщо протягом одного місяця надходження або перекази на рахунок клієнта досягають цього рівня, банк має право звернутися до клієнта з офіційним запитом щодо походження коштів.

Це не є автоматичною підозрою, однак якщо відповідь не буде переконливою або супроводжуватиметься відсутністю документів, операція може бути призупинена або передана на розгляд Держфінмоніторингу.

3. Окремої уваги заслуговують так звані P2P-перекази – тобто грошові трансфери між фізичними особами, які не оформлені як господарська діяльність. За домовленістю між НБУ та комерційними банками, з січня 2025 року клієнти, віднесені до категорії високого ризику, можуть вільно здійснювати лише до 50 000 гривень таких переказів на місяць.

Для решти клієнтів ліміт було встановлено на рівні 150 000 гривень, однак із червня 2025 року він знижений до 100 000 гривень. Усе, що перевищує ці межі, автоматично вимагає додаткового пояснення та може потрапити під перевірку.

4. Нарешті, залишається чинним і класичний, давно усталений поріг – 400 000 гривень. У разі одноразового переказу або надходження на таку суму банк зобов’язаний вимагати документи, що підтверджують легальність походження коштів. Така перевірка є обов’язковою і проводиться незалежно від статусу клієнта чи характеру платежу.

Таким чином, підхід регулятора до фінансового моніторингу поступово зміщується у бік превентивного контролю за операціями, які ще кілька років тому залишались поза увагою.

4. У яких випадках у фінансової установи можуть виникнути запитання до клієнта?

Банки ініціюють фінансовий моніторинг у тих випадках, коли фінансова поведінка клієнта виходить за межі очікуваної, задекларованої або виглядає нетиповою з погляду ризик-орієнтованого підходу. Йдеться не лише про великі суми, а й про загальну модель руху коштів, регулярність операцій та їх економічну логіку.

Однією з підстав для перевірки є перекази без відкриття рахунку на суму від 5 000 гривень. Навіть якщо загальні пороги у 30 000 або 400 000 гривень не перевищені, разові або регулярні перекази значних сум без рахунку (включно з міжнародними) можуть стати підставою для запиту банку.

Окремо виділяються операції з віртуальними активами. Обмін чи переказ криптовалюти на суму від 30 000 гривень розглядається як потенційно ризикова транзакція і зазвичай потребує додаткових пояснень щодо походження коштів.

Ще одним поширеним тригером є проблеми з ідентифікацією клієнта. Відповідно до постанови НБУ від 05.09.2023 №107, банки зобов’язані реагувати на випадки, коли фактичні фінансові операції клієнта перевищують максимальні обсяги, зазначені ним під час ідентифікації або актуалізації даних.

При відкритті рахунку клієнт заповнює анкету із зазначенням очікуваного щомісячного доходу, і якщо реальні надходження очевидно не відповідають задекларованим показникам, фінансова установа зобов’язана провести перевірку.

Водночас ці вимоги не застосовуються до фізичних осіб, які здійснюють звичайні фінансові операції з логічним та зрозумілим економічним підґрунтям, наприклад отримання офіційної премії чи відшкодування за відрядження.

Класичним підставою для фінансового моніторингу залишається разова операція на суму 400 000 гривень і більше. Особливо ризиковою вона вважається у випадках, коли клієнт не має сталих ділових відносин або регулярної історії подібних надходжень. У таких ситуаціях транзакція може бути призупинена до моменту надання підтвердних документів.

Під пильну увагу також потрапляє аномальна активність на картковому рахунку. Зокрема, це може бути кілька поповнень на 20–30 тисяч гривень за короткий проміжок часу, велика кількість дрібних надходжень протягом місяця (що може розцінюватися як спроба «дроблення» платежів), регулярні перекази однакових сум із різних джерел, а також отримання коштів від значної кількості незнайомих фізичних осіб.

Окремим ризиковим фактором є зняття готівки у розмірі понад 50 % від загальної суми надходжень. Масове переведення коштів у готівку без зрозумілої економічної причини може бути кваліфіковане як ознака оготівковування.

Саме тому важливо поєднувати готівкові та безготівкові операції, здійснювати розрахунки карткою, оплачувати закупівлі товарів чи послуг безготівково, щоб фінансова модель виглядала логічною та прозорою.

Підозру також викликає пасивне використання рахунку, коли кошти регулярно надходять, але майже не використовуються для покупок, господарських витрат або безготівкових платежів.

Додатковою підставою для перевірки можуть стати скарги контрагентів або платників. Навіть одна офіційна скарга здатна ініціювати аналіз операцій клієнта.

Ще один поширений тригер – різке зростання доходів. Якщо клієнт стабільно отримував, наприклад, близько 100 тисяч гривень на місяць, а в наступному періоді надходження зростають до 200 тисяч і більше, банк майже гарантовано поцікавиться причинами такого приросту.

Для кращого розуміння варто розглянути кілька типових ситуацій.

Кейс 1. «Інтернет-магазин на особисту картку»

Підприємець продає дитячі товари через Instagram і Telegram, приймаючи оплату на приватну картку з призначенням «подарунок» або без зазначення призначення платежу. Щодня надходить 15–20 платежів по 500–1000 гривень.

Через кілька тижнів банк блокує рахунок і запитує пояснення. Оскільки діяльність не зареєстрована, а документи на товар відсутні, операції визнаються підозрілими, а ділові відносини з клієнтом можуть бути припинені з передачею інформації іншим банкам.

Кейс 2. «Оптова торгівля з-за кордону через картку»

Фізична особа замовляє партії дитячого одягу з Туреччини та перепродає їх в Україні через Telegram. Усі розрахунки відбуваються через особисту картку без призначення платежу, а частина покупців переказує по 5–10 тисяч гривень.

За відсутності реєстрації бізнесу та документів на імпорт товару банк розцінює операції як ризикові та може передати інформацію до Держфінмоніторингу.

Кейс 3. «Різке зростання обороту без пояснень»

ФОП із регулярним доходом 70–90 тисяч гривень перед святами за один тиждень отримує понад 300 тисяч гривень унаслідок розпродажу. Банк фіксує відхилення від задекларованих показників і надсилає запит щодо причин зростання, походження коштів та підтвердних документів. За їх відсутності доступ до рахунку може бути тимчасово обмежений, а ризиковий профіль клієнта підвищений.

Отже, фінансовий моніторинг – це не випадковість і не «каприз банку», а наслідок нетипової або непрозорої фінансової поведінки. Найкращим захистом у таких ситуаціях є передбачувана модель операцій, належне документальне оформлення діяльності та готовність у будь-який момент підтвердити легальність походження коштів.

5. Як бути з подарунками, переказами між родичами та продажом вживаних речей в інтернеті?

Перекази між родичами –  це найпоширеніший вид банківських операцій, і як відомо перекази між близькими родичами не оподатковуються. Проте важливо вказувати в призначені платежу ступінь споріднення та конкретну мету переказу.

Наприклад “Грошова допомога від батька на навчання” чи “Допомога батькам на комунальні платежі”.

При регулярній допомозі родичам варіюйте формулювання та вказуйте конкретні потреби. Це покаже, що кошти передаються з турботи, а не як оплата за послуги. Також будьте готові до того що банк може запитати документи що підтверджують родинні звʼязки.

Що стосується подарунків, то згідно пункту 174.6 статті 174 ПКУ, обʼєкти дарування подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами для оподаткування спадщини.

Обʼєкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою, якщо успадковується членами сімʼї спадкодавця 1-2 ступеня споріднення (пункт 174.2.1 статті 174 ПКУ).

Тобто, одержувачі подарунка першого та другого ступенів споріднення податок на доходи фізичних осіб не сплачують. До першого ступеня споріднення віднесені діти, у тому числі усиновлені, чоловік/дружина, батьки дарувальника.

Другий ступінь споріднення утворюють рідні брати та сестри, дід і баба за материнською та батьківською лініями.

Отже, одержувачі подарунка першого та другого ступенів споріднення податок на доходи фізичних осіб не сплачують.

Стосовно вживаних речей.

Досить часто фізичні особи вирішують продавати вживані товари на такій платформі як OLX, вважаючи що такий товар не оподатковується, проте це не так.

Навіть якщо ви продаєте свій б/у телефон, для цілей податкового законодавства ви отримуєте дохід з якого потрібно сплатити 18% податку на дохід фізичної особи та 5% військового збору.

Якщо ви регулярно продаєте такі речі, то у банку виникнуть питання від кого ви регулярно отримаєте перекази, та чи сплачуються вами податки. Проте тут потрібно розуміти, якщо ви не часто продаєте свої речі, і це дійсно одноразові продажі, то ні податкова ні фінансова установа не зможе прослідкувати такі платежі.

Проте, якщо робите це регулярно – на постійній основі, то це вважається господарською діяльністю, яка підлягає легалізації.

4. Ідеальна картина для фінансового моніторингу

З позиції банку «ідеальний» клієнт – це не обов’язково той, у кого невеликі обороти або мінімальна фінансова активність. Навпаки, значні обсяги операцій самі по собі не є проблемою.

Вирішальним є інше: чи виглядає фінансова поведінка клієнта логічною, послідовною та підтвердженою документально. Фінансовий моніторинг найчастіше активізується там, де виникає розрив між заявленим профілем клієнта і фактичним рухом коштів або де операції не вкладаються у зрозумілу економічну модель.

Передусім банк оцінює відповідність реальної діяльності тій інформації, яку клієнт надав під час відкриття рахунку чи оновлення даних. Йдеться про вид діяльності, орієнтовний рівень доходу, кількість та характер операцій, географію контрагентів.

Якщо фактичні обороти співмірні очікуваним або зростають поступово й обґрунтовано, це формує позитивний ризиковий профіль. Натомість різка зміна фінансової поведінки без зрозумілого пояснення майже завжди стає підставою для додаткових запитань.

Не менш значущим є питання джерела коштів. Для підприємця це означає наявність повного пакета первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій: договорів, актів, накладних, інвойсів, митних документів, платіжних доручень.

Для фізичної особи – зрозумілий та співмірний із рівнем життя дохід. У ситуації, коли банк звертається із запитом, можливість швидко й послідовно пояснити економічну суть операцій без суперечностей суттєво знижує ризик обмежень по рахунку.

Важливою складовою є структура використання рахунку. Збалансоване поєднання надходжень і витрат виглядає для банку природно: кошти надходять за товари чи послуги, частина спрямовується на закупівлю, оплату оренди, логістики, реклами, податків або інших господарських витрат. Коли ж рахунок використовується переважно для накопичення великих сум із подальшим масовим зняттям готівки або для швидкого переказу коштів третім особам без економічної логіки, це може формувати ознаки підвищеного ризику.

Окрему роль відіграють формулювання призначення платежів. Чітке зазначення суті операції, посилання на договір чи рахунок, відповідність виду діяльності створюють прозору картину руху коштів. Натомість узагальнені або некоректні формулювання, систематичні платежі без зрозумілого змісту чи використання нетипових визначень можуть стати технічним тригером для додаткової перевірки.

Банки також позитивно сприймають фінансову стабільність. Поступове зростання доходів, сезонні коливання, пов’язані з особливостями бізнесу, розширення діяльності через нові контракти або вихід на інші ринки. Усе це виглядає природно за наявності документального підтвердження. Натомість різкі та непрогнозовані фінансові стрибки без економічного підґрунтя зазвичай потребують пояснень.

У підсумку, ідеальна модель для фінансового моніторингу – це ситуація, коли фінансова діяльність клієнта складається в цілісну й переконливу історію. Клієнт може чітко пояснити походження коштів, логіку їх використання та відповідність своєї діяльності заявленому профілю. За таких умов фінансовий моніторинг не сприймається як загроза чи перешкода, а залишається стандартною процедурою оцінки ризиків, яка не впливає на стабільну роботу бізнесу або особисті фінанси.

Відео на тему: Посилення фінмоніторингу у 2026 році! Ось що планується!

Підсумки

Підсумовуючи що таке фінансовий моніторинг варто зазначити, що  це – не виняткова міра і не санкція, а постійно діючий механізм контролю, який банки та інші фінансові установи зобов’язані застосовувати відповідно до законодавства. Його мета полягає не в ускладненні життя клієнтам, а у забезпеченні прозорості фінансової системи, запобіганні відмиванню коштів, ухиленню від оподаткування та іншим зловживанням.

Як для фізичних осіб, так і для бізнесу ключовим фактором є не розмір оборотів, а логічність і зрозумілість фінансової поведінки. Сам по собі великий дохід, активні продажі або сезонні піки не становлять проблеми, якщо вони відповідають задекларованому профілю, виду діяльності та підтверджуються документально.

Натомість використання особистих рахунків для системної підприємницької діяльності, відсутність первинних документів, некоректні призначення платежів або різкі фінансові стрибки без пояснень майже завжди привертають увагу банку.

Повністю «уникнути» фінансового моніторингу неможливо, проте можна суттєво знизити ризики блокувань і перевірок. Для цього достатньо дотримуватися базових правил: легалізувати діяльність, коректно оформлювати розрахунки, зберігати договори й підтвердні документи, своєчасно сплачувати податки та підтримувати актуальність даних у банку.

Важливо також розуміти порогові значення операцій і заздалегідь бути готовим пояснити економічну суть своїх доходів.

У результаті фінансовий моніторинг перестає бути джерелом стресу чи ризиком для рахунку і перетворюється на звичайну, прогнозовану процедуру.

Для клієнта, який діє прозоро й усвідомлено, це не перешкода, а лише формальний елемент взаємодії з банком, що не заважає ані стабільній роботі бізнесу, ані вільному користуванню власними коштами.

Якщо ви стикнулись з блокуванням рахунку, потребою складання запиту до банку, а може вже дійшли до судової справи, не зволікайте — звертайтесь до юристів YANKIV, ми допоможемо з проходженням фінмоніторингу та супроводом у суді! Надішліть свій запит або запишіться на консультацію!