Порядок оформлення працівника на роботу: продавець, тренер, прибиральник (порівняння трудового договору і цивільно-правового)

Офіційне трудове працевлаштування

При оформленні працівника на роботу можна користуватися трудовим законодавством або ж цивільним і важливо зрозуміти який саме шлях обрати, щоб не отримати штрафну санкцію за направильно оформленого працівника. Почнемо з офіційного трудового працевлаштування та відповідно трудового договору. У вас з працівником будуть точно трудові відносини, якщо є наявними такі ознаки:

• чіткий графік робочого часу та відпустки;
• виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 р. №327;
• системна оплата праці, яка не привʼязана до результату;
• конктретне робоче місце працівника;
• організація праці, тобто надання матеріалів та обладнань для виконання роботи;
• систематичні виплати винагороди (3 рази і більше протягом певного періоду);
• компенсація робочих витрат, надання вихідних днів та оплачуваних відпусток.

При наявності хоча б двох ознак, потрібно укладати трудовий договір. Трудовий договір — це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов’язаний виконувати не індивідуально визначену роботу, а роботу з однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, визначену трудову функцію. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Таку позицію займає Верховний Суд у постанові від 20.08.2020 р. у справі №540/4109/18. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 4 липня 2018 р. у справі №820/1432/17 та інших аналогічних справах.

Оформлення працівника, необхідні для цього документи та оподаткування.

Для оформлення працівника потрібно для початку отримати від нього необхідні документи, а саме:

• паспорт або будь-який інший документ, що посвідчує особу працівника;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків;
• трудова книга. Якщо працівник влаштовується вперше на роботу – Ви зобов’язані також заповнити титульну сторінку;
• 2 фотокартки;
• документ, що підтверджує факт отримання працівником освіти, довідка про стан здоров’я працівника. Проте, ці документи потрібно брати у працівників лише у тому випадку, якщо посада, на якій Ваш працівник буде працювати вимагає цього. Для прикладу, працювати інженером має право лише особа, яка має відповідні навички в цій сфері, які підтверджуються наявністю освіти у інженерній сфері, тощо;
• заява на ім’я роботодавця про прийняття на роботу.

Отримавши їх, можна розпочинати трудове оформлення, зокрема починати з трудового договору. Трудовий договір укладається з найманим працівником у письмовій формі (п. 6 ч. 1 ст. 24 КзПП типова форма трудового договору між працівником і роботодавцем, який використовує найману працю, затверджена наказом Мінпраці від 08.06.2001 № 260). Проте, на час дії воєнного стану сторони можуть за згодою визначити форму трудового договору, відповідно до статті 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Працівник та роботодавець можуть самостійно визначити укласти трудовий договір усно чи письмово. Наступним етапом є оформлення наказу (розпорядження) про прийняття на роботу (заповнюється типова форма № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489) та подання повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту. Повідомлення можна подати через електронний кабінет платника податків. Крім зазначеного вище, роботодавець має оформити: трудову книжку, особову картку ф. № П-2 працівника, посадову інструкцію, правила внутрішнього трудового розпорядку, табель обліку робочого часу (щомісячно) та штатний розпис. За найманого працівника за трудовим договором потрібно щомісячно сплачувати єдиний соціальний внесок 22%, податок на доходи фізичної особи 18% та військовий збір 1,5% від заробітної плати. Зокрема, ПДФО та ВЗ утримується з заробітної плати, а ЄСВ сплачується роботодавцем понад розмір зарплати. Наприклад, при мінімальній заробітній платі (6700 грн), потрібно сплатити:

• ПДФО – 1206 грн;
• Військовий збір – 100,50 грн;
• ЄСВ 22% від мінімальної заробітної плати – 1474 грн.

Отже, чистий дохід працівника складе 5393,50 грн.

Працевлаштування за цивільно-правовим договором

Якщо ж відносини з працівником мають наступні ознаки, то вони однозначно цивільного характеру:

• особа самостійно організує виконання роботи на власний ризик;
• не зараховується до штату установи (організації);
• не вноситься запис до трудової книжки;
• не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду;
• не передбачено жодних пільг, компенсацій та гарантій, встановлених трудовим законодавством;
• виплачується винагорода за виконану роботу.

При укладенні цивільно-правового договору, роботодавець не повідомляє податкову про трудові відносини та не оформляє працівника за трудовими правилами зазначеними вище. У разі укладення такого виду правовідносин, працівник зобов’язується  виконати певну роботу, або надати послугу, а роботодавець – оплатити її. Сторони укладають письмовий договір, а саме – договір підряду. Предметом договору є кінцевий результат, або послуга, а не процес виконання роботи, так як є у трудовому договорі. За виконання роботи або надання послуги виконавець отримує винагороду. Розмір винагороди визначено договором, він не залежить від розміру мінімальної заробітної плати. Цивільно-правовий договір можна укладати лише для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результату. У разі досягнення мети – договір вважається виконаним. Дія договору припиняється, що засвідчується актом приймання-передачі. Особа, яка працює за цивільно-правовим договором, позбавлена права на оплачувану відпустку, нарахування компенсації за невикористані дні відпустки,  виплату лікарняних тощо. Проте, вона має право на право на оплату тимчасової непрацездатності та допомоги при вагітності та пологах. Стосовно податків, то роботодавець-замовник сплачує такі ж податки як і за найманого працівника, а саме: ЄСВ, ПДФО, військовий збір, проте без прив’язки до системних виплат, а також без прив’язки до мінімальної заробітної плати. Враховуючи, що ЄСВ сплачується, та така робота за договором цивільно-правового характеру, зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію. Тобто з суми визначеної цивільно-правовим договором сплачується 41,5% податків. Отже, за трудовим договором складаються кадрові документи на працівника, що виступають первинними документами, а за цивільним договором –  акти виконаних робіт та сам договір, що підтверджують факт виконання робіт та підтверджують джерело походження коштів працівника-виконавця.

Визначимо тип працевлаштування на реальних прикладах.

Визначимо на конкретному прикладі спосіб працевлаштування.

Спосіб працевлаштування фітнес-тренера.

Фітнес тренер може бути працевлаштований як за трудовим договором так і за договором цивільно-правового характеру. Відносини з фітнес тренером можна характеризувати так: тренер самостійно організує виконання роботи на власний ризик, може не зараховуватися до штату організації, проте є нюанс з розміщенням тренера у залі, де він часто перебуває та працює на обладнанні роботодавця. Згідно чинного законодавства, по договору цивільно-правового характеру – постійне перебування на робочому місці розцінюється як ознака трудових відноси та може тягти за собою негативні наслідки при перевірці. Проте, на практиці – це можна обійти, а саме – прописати у договорі окреме положення, згідно якого Ваш працівник (Виконавець) зобов’язується передавати результат виконаних робіт на технічному пристрої Замовника щомісячно у конкретно визначений день місяці. В такому випадку, якщо до Вас завітає перевірка, то можна сміливо зіслатися на згадане положення договору і аргументувати, що сьогодні саме той день, коли виконавець по договору ЦПХ повинен здати результат виконаних робіт.

Спосіб працевлаштування адміністратора/продавця.

У цій ситуації  укласти цивільно-правовий договір однозначно не вийде, оскільки ці професії підпадають під трудові ознаки. Давайте проаналізуємо чому. У адміністратора /продавця є чітко визначений графік, години роботи, вихідні дні та виконання роботи за професією (посадою). Оплата праці здійснюється за відпрацьований час, а не за конкретно виконану роботу (результат). Продавець працює у конкретному визначеному місці та за обладнанням роботодавця. Цих декількох ознак достатньо для того, щоб визначити характер відносин. Отже, в залежності від роботи у одному фітнес залі можна поєднати і офіційне працевлаштування і цивільну співпрацю.

Спосіб працевлаштування прибиральника приміщень.

Згідно з судовою практикою, органи Держпраці негативно ставляться до укладення цивільно-правового договору з прибиральником. Інспектори праці вважать, що прибирання є процесом трудової діяльності, а не цивільно-правових відносин. Тут предметом відносин є власне праця  працівника щодо здійснення та забезпечення трудової функції в діяльності підприємства на посаді «прибиральник», тобто, сам процес праці, а не її кінцевий результат, тоді як предметом договору підряду мають бути виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт, які виконавець повинен передати замовнику.

Висновок

Основними відмінностями цивільно-правового договору (ЦПД) від трудового договору є:

1. Трудовий договір укладається між працівником і роботодавцем, а сторонами цивільно-правового договору можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи;
2. Трудовий договір регулюється КЗпП України, а ЦПД – цивільним кодексом України;
3. Вид оплати. У трудовому договорі – зарплата, не менше мінімільно визначеного розміру та два рази на місяць, у ЦПД – винагорода визначена договором, без привʼязки до прожиткового мінімуму.
4. Термін. У трудовому договорі термін може бути строковим або безстроковим, а у ЦПД завжди є строк виконання роботи.
5. У трудовому договорі працівник виконує роботу згідно посадових обовʼязків, а у ЦПД замовник приймає виконану роботу згідно з договором.
6. У ЦПД відсутні соціальні та трудові гарантії.

Отже, якщо договір цивільно-правового характеру, укладений з працівником, містить ознаки трудового договору, то такі відносини органи Держпраці вважають трудовими. Наявність ознак трудового договору в договорах цивільно-правового характеру є підставою для визнання їх недійсними, що тягне за собою накладання штрафних санкцій на роботодавця.