Внутрішні накладні: чи замінюють документи від постачальника: позиція Верховного Суду
Підприємці, які мають кілька торгових точок або складів, часто вважають: якщо є накладна на внутрішнє переміщення товару між об’єктами — значить, документи в порядку. Але Верховний Суд у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 280/6422/22 чітко зазначив: внутрішні накладні не є документами, які підтверджують походження товару. І якщо під час перевірки ДПС у місці продажу є лише вони — це підстава для штрафу.
Що сталося в цій справі
АЗС ТОВ «Барвінок-Інвест» у Запоріжжі пройшла фактичну перевірку. Податківці зафіксували порушення: під час перевірки підприємство не надало документів, що підтверджують походження пального. На підставі цього було винесено податкове повідомлення-рішення зі штрафом 11 170 201,43 грн.
Підприємство оскаржило штраф у суді, посилаючись на те, що товар обліковується належним чином, а фактичної розбіжності між обліковими даними і залишками пального в резервуарах не встановлено.
Суди першої та апеляційної інстанцій підтримали підприємство, посилаючись на стару практику Верховного Суду: притягнення до відповідальності можливе лише при встановленні факту реалізації необлікованого товару.
Але Верховний Суд скасував ці рішення і направив справу на новий розгляд — і ось чому.
Ключовий висновок: закон змінився, а суди це не врахували
Суди попередніх інстанцій помилилися в одному: вони застосовували практику Верховного Суду, сформовану до 1 серпня 2020 року — тобто ще за старою редакцією закону.
До 1 серпня 2020 року стаття 20 Закону № 265/95-ВР передбачала відповідальність лише за реалізацію необлікованих товарів. Тобто, щоб накласти штраф, потрібно було довести фактичну розбіжність між обліком і залишками.
З 1 серпня 2020 року закон змінився. Тепер стаття 20 передбачає два самостійні підстави для штрафу:
- перша — реалізація товарів, не облікованих у встановленому порядку;
- друга — ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів.
Тобто навіть якщо жодної розбіжності в залишках немає — але під час перевірки ви не надали документи про походження товару — штраф застосовується. Це окрема самостійна підстава.
Верховний Суд підкреслив: висновки, на які посилалися суди, сформовані за іншого правового регулювання і в цій справі не підлягають застосуванню.
Чому внутрішні накладні не рятують
Саме тут і виникає практичне питання, яке стосується кожного, хто має кілька торгових точок.
Накладна на внутрішнє переміщення товару між об’єктами одного підприємства — це документ, який фіксує рух товару між складами, магазинами або торговими точками всередині господарської діяльності одного суб’єкта. Вона оформлюється вже після того, як товар надійшов від постачальника.
Такий документ підтверджує лише те, що товар переміщений з точки А в точку Б. Він не містить інформації про первинного постачальника — хто продав товар підприємству, за яку ціну, з якими документами.
Це прямо випливає і з Порядку ведення обліку товарних запасів для ФОП, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 496 від 03.09.2021. Відповідно до нього, первинними документами є ті, що дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару: накладні від постачальника, ТТН, митні декларації, акти закупки, фіскальні та товарні чеки. Обов’язкові реквізити — найменування суб’єкта-постачальника, його РНОКПП або код ЄДРПОУ, дата операції, найменування, кількість і вартість товару.
Внутрішня накладна на переміщення між об’єктами не ідентифікує постачальника — адже сторонами в ній є два підрозділи одного й того самого підприємця. Отже, вона не є первинним документом, що підтверджує походження товару.
Ще один важливий нюанс зі справи: що і за який період
Верховний Суд звернув увагу і на ще одну деталь, яку суди попередніх інстанцій проігнорували. Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР та п. 10 Порядку № 496, підприємець зобов’язаний надати документи щодо товарів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу. Первинні документи зберігаються у місці продажу до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в них.
Суди попередніх інстанцій перевіряли документи за весь період, охоплений наказом про перевірку. Але правильно перевіряти наявність документів лише на той товар, який фактично є в наявності на момент перевірки. Це важливо: якщо товар вже реалізований — первинні документи щодо нього можна зберігати не в торговій точці, а в архіві.
Що це означає для бізнесу на практиці
З цієї справи і з положень Порядку № 496 випливають три практичні правила.
Перше. Зберігайте документи від постачальників — накладні, ТТН, акти закупки, митні декларації — у місці продажу до тих пір, поки хоча б одна одиниця товару з цієї поставки є в наявності. Коли вся партія реалізована — документи можна переносити до архіву.
Друге. Накладні на внутрішнє переміщення — це необхідна частина обліку, але вони не замінюють первинні документи від постачальника. У вас має бути і те, і інше: документ від постачальника на надходження + внутрішня накладна на переміщення між об’єктами. Зв’язок між ними — в обліковій формі.
Третє. З серпня 2020 року відсутність документів під час перевірки — самостійна підстава для штрафу, навіть якщо розбіжностей в обліку немає. Стаття 20 Закону № 265/95-ВР змінилася, і старі аргументи на кшталт «але ж товар облікований» вже не рятують.
