Зарядка електромобілів і єдиний податок: де ДПС проводить межу

Що питало Товариство в ІПК від 27.04.2026

Юрособа, яка звернулася по консультацію, належала до третьої групи єдиного податку зі ставкою 5 % доходу. Її план — використовувати власну електрозарядну станцію для заряджання акумуляторів електричних транспортних засобів. Перед запуском компанія попросила ДПС відповісти на три запитання:

• чи може суб’єкт господарювання залишатися на спрощеній системі, надаючи послуги зарядки електромобілів;
• чи виникає в такій діяльності об’єкт оподаткування екологічним податком;
• чи виникає в такій діяльності акцизний податок.

У самому тексті консультації ДПС окремо зазначила: Товариство не надало інформації, достатньої для однозначної ідентифікації суті операцій, тому відповіді мають загальний характер. Утім, у всіх трьох відповідях позиції зафіксовані доволі чітко — нижче розбираємо їх по черзі.

Зарядка електромобілів і єдиний податок: дві різні картини

Перше питання — найболючіше для бізнесу. ДПС розклала його на дві окремі ситуації, і саме розрізнення між ними є серцевиною всієї консультації.

Якщо ви заряджаєте власні електромобілі підприємства

У сценарії, коли електроенергія з вашої станції йде на зарядку акумуляторів автомобілів того самого підприємства — без продажу третім особам — ДПС не бачить проблеми. У тексті ІПК це описано як власне споживання електричної енергії в межах однієї юрособи, що на можливість перебування на спрощеній системі не впливає за умови дотримання загальних правил глави 1 розділу XIV Податкового кодексу.

Простіше кажучи: якщо ви компанія з парком службових електромобілів і поставили зарядну станцію для своїх потреб — ваш статус платника ЄП залишається.

Якщо ви надаєте послугу зарядки іншим

Інша картина — коли зарядна станція працює як комерційний сервіс для зовнішніх клієнтів. Тут ДПС займає однозначну позицію: зарядка чужих електромобілів через власну електрозарядну станцію не є власним споживанням і є об’єктом оподаткування акцизним податком. А оскільки електроенергія належить до підакцизних товарів, ця діяльність потрапляє під заборону, встановлену для платників єдиного податку третьої групи.

Наслідок — обов’язок перейти на сплату інших податків і зборів, передбачених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому така діяльність здійснювалася. Іншими словами — фактично на загальну систему, і не з наступного року, а у найближчий новий місяць після звітного періоду.

Звідки взялася логіка «реалізації підакцизного товару»

Логіка ДПС спирається на дві опори. Перша — електрична енергія прямо віднесена до підакцизних товарів. Друга — для платників ЄП третьої групи виробництво, експорт, імпорт і продаж підакцизних товарів заборонені, з вузькими винятками (як-от роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів, який до зарядних станцій стосунку не має).

Своєрідним додатковим аргументом для ДПС стала норма, яка називає об’єктом акцизу не лише реалізацію, а й передачу підакцизних товарів у межах одного підприємства для власного споживання. Виняток із цієї норми зроблено для електроенергії, що передається в межах одного підприємства і вироблена на об’єктах електроенергетики. Зарядку зовнішніх електромобілів ДПС під цей виняток не підвела — у її прочитанні це вже не «у межах підприємства», а операція з підакцизним товаром у бік третіх осіб.

Чи безсуперечна ця конструкція — питання, до якого варто повернутися в розділі про акцизний податок, де сама ДПС посилається на іншу норму закону.

Відео на тему: Як податкова може дізнатися про Ваші доходи?

Екологічний податок: ризик не від станції, а від наслідків

Друге питання звернення стосувалося екологічного податку. Тут позиція ДПС значно м’якша — наявність зарядної станції сама по собі не створює об’єктів оподаткування. Об’єкт виникає лише тоді, коли в діяльності з’являються конкретні екологічні наслідки. Ось які саме ситуації запускають екоподаток для оператора ЕЗС за текстом ІПК:

• викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, у тому числі викиди двоокису вуглецю;
• скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти;
• розміщення відходів — крім відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях суб’єктів господарювання.

Окремо ДПС нагадала, що сам факт здійснення таких викидів, скидів чи розміщення відходів потребує наявності спеціальних дозволів або інтегрованого дозволу, а зобов’язання розраховуються і сплачуються за нормами розділу VIII ПКУ.

Тобто екологічний податок для зарядної станції — це похідна від реальних фізичних впливів на довкілля, а не автоматичний наслідок виду діяльності. Якщо у вашій моделі цих впливів немає, об’єкта оподаткування — теж.

Акцизний податок: розрив між «реалізацією» і «споживанням»

Третє питання — про акциз. Електроенергія, як уже згадувалося, належить до підакцизних товарів. Але платниками акцизу за ПКУ є не всі, хто з нею працює, а виключно виробники електричної енергії з ліцензією, які реалізують її на ринку.

Виробництво визначене як перетворення енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну за допомогою технічних засобів — крім діяльності зі зберігання. Право здійснювати таку діяльність, а також передачу, розподіл і постачання, виникає лише після отримання відповідної ліцензії.

База оподаткування для виробника — вартість реалізованої власновиробленої електроенергії без ПДВ, обчислена на основі цін, що склалися на ринку у звітному періоді. Підсумок ДПС у цій частині прямий: акциз виникає у виробника електричної енергії за операціями з реалізації власновиробленої електроенергії на ринку.

І ось тут починається той самий внутрішній стик, який оператори зарядних станцій помітять одразу. У третій частині ІПК ДПС посилається на частину 5 статті 58 Закону «Про ринок електричної енергії», яка прямо встановлює: діяльність із надання послуг із заряджання акумуляторних батарей електромобілів через електрозарядні станції є споживанням електричної енергії і не є постачанням у розумінні цього закону.

У першій частині ІПК ця сама операція кваліфікується як реалізація підакцизного товару, що позбавляє права на ЄП. Тобто всередині одного документа співіснують два формулювання — «реалізація» та «споживання». Як саме ДПС бачить їх співвідношення, з тексту консультації прямо не випливає; контролюючий орган сам наголошує, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням усіх суттєвих обставин і первинних документів.

Що з цього робити вашому бізнесу

ІПК має індивідуальний характер — формально вона стосується лише того платника, якому видана. Але як індикатор позиції ДПС вона корисна кожному, хто планує або вже експлуатує електрозарядну станцію. На що варто звернути увагу:

• модель «зарядна станція для власних електромобілів підприємства» — за позицією ДПС не суперечить третій групі ЄП;
• модель «зарядна станція як платна послуга для зовнішніх клієнтів» — несумісна з третьою групою ЄП і вимагає переходу на сплату інших податків з найближчого нового місяця після звітного періоду;
• екологічний податок виникає лише за наявності фактичних викидів, скидів чи розміщення відходів і потребує відповідних дозвільних документів;
• акцизний податок прив’язаний до статусу виробника електроенергії з ліцензією, а не до факту експлуатації зарядної станції;
• розмежування «реалізація» / «споживання» в межах самої ІПК залишає простір для подальших уточнень, тож ризики варто оцінювати на конкретних договорах і первинних документах.

Кожен із цих орієнтирів — це робоча модель, з якою можна ставити правильні запитання до своїх договорів. Сама ДПС у тексті ІПК наголошує, що кожен випадок розглядається з урахуванням усіх обставин — і це означає, що уважне юридичне читання вашої моделі може суттєво вплинути на результат.

Висновок

ІПК № 2425/ІПК/99-00-04-03-03 від 27.04.2026 не зробила тему зарядки електромобілів і єдиного податку простою — але зробила її передбачуванішою.

Ключова межа за позицією ДПС проходить між зарядкою своїх і зарядкою чужих: у межах одного підприємства спрощена система зберігається, як комерційна послуга — ні. Екологічний податок з’являється за фактом фізичних викидів, скидів чи розміщення відходів.

Акцизний — у виробника електроенергії з ліцензією; і саме тут позиція ДПС має внутрішній стик з нормою закону, що визначає зарядку електромобілів як споживання, а не постачання електроенергії.

Для бізнесу це означає одне: перш ніж розгортати ЕЗС як сервіс, варто узгодити модель з податковим радником на основі реальних договорів і схеми руху електроенергії.

Якщо ви плануєте відкривати електрозарядну станцію або вже отримали запит від ДПС стосовно своєї діяльності — запишіться на консультацію, розберемо ваші договори, схему руху електроенергії і податкові ризики, поки питання ще можна вирішити заздалегідь.