Чи потрібен РРО/ПРРО для інтернет торгівлі у 2026 році?

1. Чим регулюється застосування РРО/ПРРО?

Основним нормативним актом, який визначає правила застосування реєстраторів розрахункових операцій, є Закон України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон про РРО/ПРРО).

Саме цей Закон встановлює загальні засади використання РРО та ПРРО, а також прямо передбачає, що будь-які винятки із обов’язку їх застосування можуть визначатися виключно цим законом, або Податковим кодексом України. Запровадження таких винятків іншими законами або підзаконними нормативними актами не допускається.

Загальний обов’язок застосовувати РРО або програмні РРО поширюється на всіх суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, незалежно від організаційно-правової форми та способу продажу товарів чи надання послуг.

Єдиним прямо визначеним на рівні Податкового кодексу (п. 296.10 ст. 296 ПКУ) винятком, є фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування та належать до платників єдиного податку першої групи. Водночас можливість застосування цієї групи для інтернет-торгівлі фактично відсутня, оскільки діяльність з дистанційного продажу товарів не відповідає дозволеним для першої групи видам господарської діяльності.

Ключовим критерієм, який зумовлює необхідність застосування РРО або ПРРО, є здійснення розрахункових операцій. Закон про РРО/ПРРО пов’язує обов’язок використання таких реєстраторів не з формою укладення договору чи способом оформлення замовлення, а саме з фактом проведення розрахункових операцій.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону, під розрахунковою операцією розуміють приймання від покупця готівки, платіжних карток, чеків, жетонів тощо при продажу товарів чи послуг, а також повернення коштів за повернений товар чи ненадану послугу, а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), – оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Таким чином, у контексті інтернет-торгівлі вирішальне значення має не сам онлайн-формат продажу, а спосіб здійснення оплати та повернення коштів, оскільки саме ці дії формують обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати реєстратори розрахункових операцій відповідно до вимог чинного законодавства України.

2. Коли інтернет-магазин може не використовувати РРО/ПРРО

Інтернет-магазин може не застосовувати РРО або ПРРО у випадках, коли відсутня розрахункова операція у розумінні Закону про РРО/ПРРО. Ключовим критерієм є не спосіб продажу товару (через сайт, маркетплейс чи соціальні мережі), а механізм отримання коштів від покупця.

Якщо оплата здійснюється виключно шляхом класичного банківського переказу з рахунку на рахунок без використання платіжних карток через еквайринг, така операція не вважається розрахунковою, а отже обов’язок застосування РРО не виникає.

Одним із найпоширеніших випадків є оплата товару шляхом переказу коштів на рахунок продавця за реквізитами IBAN. У такій ситуації покупець самостійно формує платіж у своєму інтернет-банкінгу або мобільному додатку банку, вводить реквізити отримувача та здійснює переказ зі свого рахунку на рахунок суб’єкта господарювання.

Кошти надходять на поточний рахунок продавця як звичайний банківський переказ. У цьому випадку відсутній факт приймання продавцем готівки або платіжної картки через еквайрингову систему, а тому така операція не підпадає під визначення розрахункової у розумінні статті 2 Закону про РРО.

Аналогічний підхід застосовується у випадку, коли покупець здійснює оплату через касу банку. Покупець може внести готівку в касу фінансової установи або подати платіжне доручення для перерахування коштів на рахунок інтернет-магазину.

У таких правовідносинах розрахунок фактично відбувається між покупцем і банком, а продавець отримує кошти вже як результат банківської операції з переказу. Для суб’єкта господарювання це виглядає як звичайне зарахування коштів на рахунок, що не потребує застосування РРО або ПРРО.

Цю позицію підтримує і Верховний суд України. Так, суд у постанові від 02.12.2025 у справі № 420/9072/24 наголосив, що дії банку з перерахування коштів, внесених платниками готівкою через касу на рахунок отримувача, є безготівковими операціями, а не розрахунковими операціями платника.

Тому обовʼязок застосування ПРРО не виникає, а кошти відображаються в обліку як безготівкові надходження. Схожий механізм діє при оплаті через банківські термінали самообслуговування, які встановлюються банками у відділеннях або в інших публічних місцях.

Якщо через такий термінал покупець здійснює переказ коштів на рахунок продавця за реквізитами IBAN, ця операція також вважається банківським переказом. Важливо розмежовувати такі термінали з POS-терміналами, які встановлені безпосередньо у продавця та використовуються для приймання платіжних карток через еквайринг.

У випадку банківського терміналу продавець не приймає платіж безпосередньо, а лише отримує кошти на свій рахунок після здійснення банківської операції. Окремої уваги потребує безготівкова оплата через QR-код.

Якщо QR-код містить виключно реквізити рахунку продавця та після його сканування покупець переходить до стандартної форми банківського переказу у своєму банківському додатку, така оплата фактично є спрощеним способом заповнення платіжного доручення.

У цьому випадку також відбувається звичайний переказ з рахунку на рахунок, що не створює обов’язку застосовувати РРО. Водночас якщо QR-код веде на сторінку інтернет-еквайрингу і оплата здійснюється шляхом введення реквізитів платіжної картки через платіжний сервіс, така операція вже має ознаки розрахункової, і застосування РРО або ПРРО стає обов’язковим.

Таким чином, інтернет-магазин може не використовувати РРО за умови, що всі платежі надходять виключно як банківські перекази на рахунок продавця без використання механізмів еквайрингу та без приймання готівки безпосередньо від покупця.

Вирішальним фактором є саме юридична природа платежу, а не технічний спосіб оформлення замовлення через інтернет. Проте, навіть при прямих оплатах на розрахунковий рахунок, існує ризик, що деякі платежі податкова може кваліфікувати як розрахункову операцію, що підлягає фіскалізації через РРО або ПРРО. Це можливо, якщо кошти на рахунок продавця надійшли:

1. з карткового рахунку покупця (а не з його поточного рахунку IBAN),
2. через фінансового посередника або сервіс грошових переказів (наприклад, NovaPay, LiqPay тощо),
3. транзитні суми (наприклад, рахунки типу 2924).

Це створює проблему для підприємців, оскільки раніше вони не повинні були перевіряти, з якого саме рахунку покупець здійснив платіж.

Тепер же податкова може вважати такі операції ризиковими та вимагати проведення їх через касовий апарат. Підставою для зміни підходу стало набрання чинності новим законодавством у сфері платіжних послуг, яке легалізувало діяльність фінансових компаній, що не є банками, але отримали право відкривати платіжні рахунки. Такі рахунки за своєю функціональністю часто не відрізняються від класичних банківських, однак з юридичної точки зору ними не є.

Саме ця обставина стала аргументом для податкових органів вимагати фіскалізацію операцій, що проходять через відповідні платіжні сервіси, навіть якщо для підприємця вони виглядають як звичайне безготівкове зарахування коштів. З огляду на це, у 2026 році підприємцям доцільно максимально обережно підходити до організації приймання оплат. Найбезпечнішою моделлю залишається отримання коштів виключно на поточні рахунки з IBAN, відкриті у банках.

У випадках, коли оплата здійснюється за індивідуальними домовленостями, варто заздалегідь уточнювати у клієнтів, з якого саме рахунку буде проведено платіж, щоб уникнути надходжень з платіжних або квазібанківських сервісів (небанківських платіжних сервісів).

Не менш важливо регулярно аналізувати банківські виписки та джерела надходжень коштів, оскільки саме вони часто стають ключовим доказом під час податкових перевірок.

Якщо ж походження платежу викликає сумніви або існує ризик його кваліфікації як розрахункової операції, застосування РРО або ПРРО є найбільш безпечним способом мінімізувати податкові наслідки та уникнути штрафних санкцій.

3. Коли інтернет-магазин зобовʼязаний використовувати РРО/ПРРО

Загальне правило застосування РРО/ПРРО є простим, його потрібно застосовувати у всіх випадках, коли операція відповідає визначенню розрахункової, відповідно до статті 2 Закону про РРО/ПРРО.  

Для застосування РРО/ПРРО значення має не формат торгівлі, а спосіб приймання коштів. Якщо продавець приймає оплату у спосіб, що підпадає під поняття розрахункової операції, він зобов’язаний фіскалізувати таку операцію та видати покупцю розрахунковий документ встановленої форми. Найочевидніший випадок – отримання готівки безпосередньо від покупця.

Якщо розрахунок здійснюється готівкою під час передачі товару, незалежно від того, чи це кур’єрська доставка, самовивіз або розрахунок у фізичній точці видачі, така операція є класичною розрахунковою. У цьому випадку обов’язок застосування РРО або ПРРО виникає в момент приймання готівкових коштів.

Аналогічний підхід застосовується, коли кошти за товар передаються через поштового оператора у форматі післяплати. Якщо покупець сплачує вартість товару у відділенні поштового оператора при отриманні посилки, а оператор перераховує ці кошти продавцю, для продавця це вважається розрахунковою операцією.

Незважаючи на те, що фактичний прийом готівки здійснює поштовий оператор, розрахунок відбувається за проданий товар, і обов’язок застосування РРО покладається на суб’єкта господарювання. Обов’язок застосування РРО виникає також у разі приймання безготівкових платежів через POS-термінал.

Якщо покупець прикладає банківську картку або мобільний телефон до терміналу, а кошти списуються з його рахунку через еквайрингову систему банку, така операція визнається розрахунковою. Навіть якщо кошти в подальшому зараховуються на поточний рахунок ФОП за реквізитами IBAN, сама природа операції є еквайринговою, тобто пов’язаною з використанням платіжної картки як засобу платежу.

У цьому випадку застосування РРО або ПРРО є обов’язковим. Окремо слід звернути увагу на розрахунки через інтернет-еквайринг. Якщо інтернет-магазин використовує платіжні сервіси, такі як LiqPay, WayForPay, Fondy, KastaPay, EVO, еквайринг monobank або інші подібні системи, оплата здійснюється шляхом введення реквізитів платіжної картки на платіжній сторінці або через інтегровану кнопку «Сплатити».

Незалежно від технічної реалізації, у таких випадках відбувається приймання платіжної картки як засобу платежу, що прямо підпадає під визначення розрахункової операції. Відповідно, продавець зобов’язаний сформувати фіскальний чек через РРО або ПРРО на дату отримання підтвердження про проведення платежу.

Подібну правову природу має і безготівкова оплата через QR-код, якщо такий код веде не до реквізитів рахунку для звичайного банківського переказу, а до платіжної сторінки еквайрингу. Якщо після сканування QR-коду покупець переходить на форму оплати з можливістю введення даних картки або підтвердження платежу через банківський застосунок як карткової операції, така транзакція є еквайринговою.

Наприклад, еквайрингові рішення monobank функціонують саме за таким принципом. У цьому випадку виникає повноцінна розрахункова операція, яка підлягає фіскалізації. Таким чином, інтернет-магазин зобов’язаний застосовувати РРО або ПРРО в усіх випадках, коли він фактично приймає готівку або платіжні картки як засіб оплати товару чи послуги, у тому числі через посередників або платіжні сервіси.

Вирішальним є не форма платежу як «готівкова» чи «безготівкова» у побутовому розумінні, а юридична природа операції — чи відбувається приймання засобу платежу, що підпадає під визначення розрахункової операції згідно із Законом про РРО.

4. Застосування РРО/ПРРО при продажу товару з післяплатою

Якщо інтернет-магазин отримує післяплату за товар на розрахунковий рахунок застосування РРО/ПРРО майже завжди є обов’язковим. Практика свідчить, що у випадках відправки товарів накладеним платежем, найчастіше оплату за товар фактично отримує не продавець, а поштовий оператор («Нова пошта», «Укрпошта» тощо).

В таких випадках важливо врахувати, який статус оператору надає державна податкова служба. Зокрема, в індивідуальній податковій консультації № 2263 (далі — ІПК № 2263) податкова визначає «Нову пошту» як експедитора. Тому, надсилаючи товар «Новою поштою», продавець повинен використовувати РРО/ПРРО. «Укрпошта», згідно з ІПК № 2263, має статус кур’єра (перевізника).

Він приймає післяплату від свого імені, тож продавець може не використовувати касовий реєстратор. В той же час, суди в своїх рішеннях зазначають, що продаж товару через Нову Пошту на умовах післяплати не є розрахунковою операцією, і продавець не зобов’язаний фіскалізувати такі оплати.

Такі рішення ідуть врозріз з позицією податкової, яка роками наполягала на обов’язковому застосуванні РРО/ПРРО при накладених платежах. Суди, аналізуючи норми Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», звертають увагу на ключове визначення — «розрахункова операція».

Обов’язок застосування РРО виникає лише у випадку, якщо продавець безпосередньо здійснює приймання готівки або платіжних карток від покупця за місцем реалізації товару чи через власні платіжні сервіси. Однак попри наявність позитивної судової практики, податкова служба продовжує притримуватися фіскальної позиції та під час перевірок донараховує штрафи за відсутність РРО при накладених платежах через «Нову пошту».

Тому підприємцю необхідно самостійно оцінювати рівень податкового ризику. Таким чином, у правозастосовній практиці фактично сформувались дві протилежні позиції:

1. Позиція ДПС: якщо товар відправлено з післяплатою через «Нову пошту», продавець зобов’язаний застосовувати РРО/ПРРО, оскільки оператор розглядається як експедитор, який діє в інтересах продавця.
2. Позиція судів: накладений платіж через поштового оператора не є розрахунковою операцією продавця, а отже, відсутній обов’язок фіскалізації.

Фактично на сьогодні існують три можливі підходи:

• консервативний — застосовувати РРО/ПРРО при післяплаті через будь-якого оператора;
• помірний — застосовувати РРО лише при роботі з «Новою поштою», але не з «Укрпоштою»;
• ризиковий (судова стратегія) — не застосовувати РРО при накладених платежах, спираючись на судову практику та бути готовим відстоювати позицію в суді.

Саме через таку неоднозначність питання післяплати залишається однією з найспірніших тем у сфері застосування РРО для інтернет-торгівлі.

5. Застосування РРО/ПРРО при доставці товару курʼєром

Застосування РРО при доставці товару кур’єром продавця має свою специфіку, оскільки в цій моделі саме продавець безпосередньо бере участь у розрахунку з покупцем.

Якщо товар доставляється власним кур’єром і оплата здійснюється під час вручення готівкою або через переносний POS-термінал – така операція однозначно вважається розрахунковою у розумінні Закону про РРО/ПРРО.

У цьому випадку продавець приймає кошти від покупця напряму, тому зобов’язаний провести оплату через РРО/ПРРО з видачею фіскального чека в момент здійснення розрахунку. Фіскалізація має відбутися саме під час передачі товару та отримання коштів, а не постфактум.

Якщо ж покупець здійснив попередню оплату шляхом банківського переказу на рахунок продавця за реквізитами IBAN (без використання платіжних сервісів та еквайрингу), і кур’єр лише передає вже оплачений товар, то за відсутності ознак розрахункової операції обов’язку застосовувати РРО може не виникати.

У такій ситуації ключовим є те, що кур’єр не приймає оплату, а виконує виключно функцію доставки. Окремо варто звернути увагу на випадки, коли оплата здійснюється через платіжні сервіси або інтернет-еквайринг до моменту доставки.

Податкова традиційно розцінює такі платежі як розрахункові операції, оскільки вони відбуваються із використанням платіжних карток або відповідних платіжних інструментів. У такій моделі чек має бути сформований у момент отримання підтвердження про оплату, незалежно від того, що фактична передача товару відбудеться пізніше.

Таким чином, при доставці товару кур’єром продавця питання застосування РРО залежить не від способу доставки, а від способу оплати.

Якщо кур’єр приймає кошти – РРО обов’язковий. Якщо оплата відбулася раніше шляхом класичного банківського переказу без використання платіжних інструментів відсутній.

У будь-якому разі саме продавець несе відповідальність за правильність фіскалізації, оскільки кур’єр у цій моделі діє як його працівник або представник.

6. Застосування РРО/ПРРО при дропшипінгу

Застосування РРО/ПРРО при дропшипінгу залежить не від самої назви бізнес-моделі, а від того, хто саме приймає оплату від кінцевого покупця.

Податкове законодавство прив’язує обов’язок фіскалізації не до факту продажу як такого, а до здійснення розрахункової операції. Якщо саме дропшипер приймає кошти — готівку, оплату карткою через еквайринг, платіжні сервіси або післяплату, яка оформлена на нього, — то саме він здійснює розрахункову операцію і зобов’язаний застосовувати РРО/ПРРО на загальних підставах.

У такій ситуації не має значення, що товар фізично відправляє постачальник: для податкової ключовим є рух коштів, а не логістика. Інша ситуація виникає тоді, коли оплату від покупця приймає безпосередньо постачальник, а дропшипер отримує лише агентську винагороду.

За умови належного документального оформлення відносин (агентський, комісійний або посередницький договір) дропшипер фактично надає послуги з пошуку клієнтів або просування товару. У такій моделі саме постачальник здійснює розрахункову операцію з кінцевим споживачем і, відповідно, саме на нього покладається обов’язок застосування РРО.

Дропшипер, який отримує виключно безготівкову винагороду на рахунок і не приймає коштів від покупців, може не застосовувати касовий реєстратор, якщо інші підстави для його використання відсутні. Особливої уваги потребує модель із післяплатою.

Якщо накладений платіж оформлено на дропшипера, податкова, як правило, вважає, що саме він є стороною розрахунку з покупцем, навіть якщо товар фізично відправляє постачальник. У такому випадку ризик визнання обов’язку застосування РРО є високим.

Якщо ж післяплата оформлена на постачальника, а дропшипер отримує лише свою комісію від нього, обов’язок фіскалізації лежить саме на постачальнику.

Таким чином, при дропшипінгу питання застосування РРО/ПРРО вирішується індивідуально залежно від структури грошових потоків і юридичного оформлення відносин.

Сам факт роботи «без складу» або «через постачальника» не звільняє автоматично від обов’язку фіскалізації. Якщо кошти проходять через підприємця — ризик застосування РРО є практично неминучим.

Підсумки

У 2026 році інтернет-торгівля в Україні остаточно перестала бути «сірою зоною» з точки зору застосування РРО та ПРРО. Онлайн-формат продажу, відсутність фізичного магазину чи особистого контакту з покупцем не мають самостійного правового значення.

Визначальним є виключно те, чи здійснює підприємець розрахункову операцію у розумінні Закону № 265/95-ВР, тобто чи приймає він готівку або платіжні картки як засіб оплати товарів чи послуг. Інтернет-магазин може працювати без РРО або ПРРО лише у випадках, коли кошти надходять як класичний банківський переказ з рахунку покупця на рахунок продавця без використання еквайрингу.

Такі операції, незалежно від того, чи здійснюються вони через інтернет-банкінг, касу банку, банківські термінали самообслуговування або QR-коди з реквізитами IBAN, не вважаються розрахунковими.

У цих правовідносинах продавець не приймає платіж безпосередньо від покупця, а отримує кошти вже як результат банківської операції, що підтверджується як позицією контролюючих органів, так і судовою практикою.

Водночас будь-яке використання платіжних карток, незалежно від технічної реалізації, у 2026 році однозначно тягне за собою обов’язок фіскалізації. Оплата через POS-термінали, інтернет-еквайринг, платіжні сервіси, інтегровані кнопки «Сплатити» або QR-коди, що ведуть на еквайрингові сторінки, кваліфікується як розрахункова операція.

Факт подальшого зарахування коштів на банківський рахунок підприємця не змінює правової природи такого платежу і не звільняє від обов’язку застосування РРО або ПРРО. Окрему складність у 2026 році продовжує створювати питання післяплати.

Незважаючи на наявність судових рішень, у яких накладений платіж через поштових операторів визнається не розрахунковою операцією продавця, податкова служба зберігає фіскальний підхід і під час перевірок наполягає на обов’язковому застосуванні РРО, особливо при роботі з окремими операторами.

У результаті підприємець змушений самостійно обирати між консервативною моделлю з фіскалізацією, помірним підходом або готовністю відстоювати свою позицію в суді. При дропшипінгу обов’язок застосування РРО або ПРРО визначається не бізнес-моделлю як такою, а напрямом руху коштів.

Якщо саме підприємець приймає оплату від кінцевого покупця, він здійснює розрахункову операцію і зобов’язаний фіскалізувати продажі. Якщо ж він отримує виключно агентську або комісійну винагороду від постачальника без приймання коштів покупця, за належного договірного оформлення обов’язок застосування РРО може бути відсутнім.

У підсумку можна констатувати, що у 2026 році питання РРО для інтернет-торгівлі фактично трансформувалося з формального у стратегічне. Для більшості онлайн-бізнесів фіскалізація стала стандартною частиною господарської діяльності, а винятки можливі лише за чітко контрольованої моделі розрахунків. Саме правильна побудова грошових потоків, а не формат продажу, визначає податкові ризики підприємця та межі його відповідальності.